Односкладні речення. Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами

в якому є дві граматичні основи;

в якому є одна граматична основа;

в якому є дві і більше граматичних основ.

граматична основа складатися з двох і більше головних членів;

граматична основа складатися з одного головного члена;

граматична основа складатися з двох головних членів.

означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові і називні;

повні і неповні;

розповідні, питальні, спонукальні.

Сичі в гаю перекликались…

Пробігаємо попід старими розлогими дубами. 

Зійшло сонце.

Невдовзі розвиднілось.

Весною в селі встають рано.

Хочете зацікавити мене своєю ро-ботою? 

Шуміла калина край дороги.

Що посієш, те й пожнеш. 

Завтра почнемо косити хліб.

Сікло гострим дощем. 

Довгий літній день.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

члени речення, що завжди виражаються різними частинами мови;

члени речення, що відповідають на питання прислвника і виступають у реченні обставиною;

члени речення, що виконують однакову синтаксичну роль, стосуються одного й того самого члена речення і поєднуються сполучниковим, безсполучниковим (інтонаційним) чи змішаним зв’язком.

 Лупиться під палючим сонцем старенький вмитий дощами дах. 

 І невідомі карі очі хтось інший буде цілувати. 

 Мені хочеться життя яскравого блискучого діяльного. 

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

 І море і озеро і широкий степ усе було залите гарячим маревом. 

 Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем. 

Вогнища тліють, і горять, і жаріють, і вогневіють десь у лісовій гущавині. 

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка і зелені луги, й солов’їні гаї.

І гніт, і неволя, і кров ─ усе зникне навіки. 

З берега на берег можна добутися баржами або човнами (О. Гончар).

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок (Леся Українка).

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає (Л. Дмитерко).

однорідні члени речення;

вставні слова;

звертання.

це слово або сполучення слів, що називає особу (рідше предмет), до якої звертаються.

слова (словосполучення, речення), які граматично не пов*язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого.

слова, що виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення.

 Здавалося дід якось ніби трохи сяяв.

 Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

 О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском. 

Печаль і радість, повніть моє горе...

Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

Справді за дурною головою — ногам діло.

 Я вас справді не розумію. 

Він принаймні вибачився.

Луки, гори, пишні сади все зелене й принишкле (О. Гончар).

Усе його цікавило а саме дорога, ліс, окопи під лісом (Ю. Збанацький).

Тут все моє отой нестримний розмах пташиного крила, магічний відголосок  рими в говірці рідного села (Й. Струцюк).

 Старі дуби,спасибі вам за осінь.

Літня ніч,спокусниця зрадлива,крилом одним півсвіту обняла.

Годі вам,. гурт ворогів і прихильних , марні слова промовляють.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії ростань над строгими квадратами перонів.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

На диво птахи ще не відлітати у вирій.

підметом;

не є членом речення;

додатком.

НАВІТЬ, МАЙЖЕ, ПРИБЛИЗНО, ПРИНАЙМНІ

НА ЩАСТЯ, НА ЖАЛЬ, ЩОПРАВДА, СПОДІВАЮСЯ

МАБУТЬ, ОТЖЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ДО РЕЧІ

просте, двоскладне, ускладнене, поширене, повне,розповідне;

сте, односкладне, узагальненоособове, поширене, розповідне;

просте, односкладне, означено-особове, поширене, розповідне.