Односкладове речення

Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх. (Т.Шевченко)

Мені не весело було на нашій славній Україні. (Т.Шевченко)

Ой високо сонце сходить, низенько заходить. (Т.Шевченко)

Довга, затяжна осінь.

Дерево пізнають за плодами.

Аж морозом сипнуло за спиною.

У лісі пахне грибами.

Можна сказати голосно.

Не навчиш вовка орати.

Уже зібрали урожай.

Піди напийся води.

Сидить батько кінець стола, на руки схилився.

Над зеленим узгір'ям ранкове сонце.

Холодна ніч.

Зацвіла біла конвалія в саду, а сонячні кульбабки біля ставу.

Через річечку, через биструю подай рученьку, подай другую.

Бджоли радіють цвіту, а люди літу.

Поки сонце з вітром сперечалось, небо і жоржина повінчались.

І мрії ткались золото-блакитні.

У мудрості свої закони є.

На небі зоріло.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні пташки сльози ллють.

На небі - сонце.

Око бачить далеко, а розум - ще далі.

Ніч темна.

Пахне травою.

На небі сонце.

Зоряний вечір.

Твою красу я переллю в пісні, огонь очей в дзвінкії хвилі - мови.

Твою красу я переллю в пісні, огонь очей – в дзвінкії хвилі мови.

Твою красу я переллю в пісні, огонь очей в дзвінкії - хвилі мови.

Твою красу я переллю в пісні - огонь очей в дзвінкії хвилі мови.

Козацька школа, крита очеретом.

Ось школи знайомої мури.

Небо глибоке, прозоре, блакитне.