Основні види складнопідрядних речень

А Ось тополя, змерзши, вітами поволі б’є себе у груди, щоб зігріти дух.

Б Нема такого краму, щоб купити маму.

В Бажаю, щоб і ти колись такі веселі телеграми одержувала.

Г Я тихо-тихо заспівала, щоб серце з туги не вмирало.

А Треба слову мужності додати, щоб воно могло багнетом стати.

Б Де в світі є мова така чарівлива, щоб справжнє щастя могла розказати.

В Не можна допустити, щоб людиною керував страх.

Г Христя, щоб як-небудь скоротити час, почала вишивати сорочку.

А Ганнуся почувалася щасливою тоді, коли бачила матір щасливою.

Б Даремно говорить про згоду, коли нема ладу серед народу.

В Обіцявся чорнобривий, коли не загине, обіцявся вернутися.

Г Жду не діждуся, коли ніч сіроманцем з казки далекої бігтиме знов.

А Бджола летить, де мед пахтить.

Б Приходив дощ, питався, де ти є.

В Я тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї.

Г Питаються в циганочки, де зілля копати.

А Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна.

Б А серце лиш тому не захолоне, що суть його – у вічному дерзанні.

В Не віриться, що пригасає сонце.

Г Карпо вийшов із хати і хрьопнув дверима так, що вікна задзвеніли.

А Сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється.

Б Нас змалку вчили, що мовчання – золото.

В Життя такий напій, що не відірвеш уст.

Г А на душі у мене сумно трошки, що пісню дідусевої гармошки послухати мені не довелось.

А Послухайте, як дихає земля.

Б Чому ж ти, доню, так не зробила, як рідна мати тебе просила?

В Не щебечи, соловейку, як сонце пригріє.

Г Чи зможу я виспівувать лірично, як бачу я страждання, кров і бруд?

А Я знаю, як кохають до загину.

Б Душа співа, як все співає.

В Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Г Собака гавкає так, як його годують.

А Я стрів тебе, як день волошку в житі.

Б Я тільки чув, як дихає земля.

В Уночі, як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле, вийди на Дніпро!

Г Спинися, часе, й розкажи, як наш народ колись тут жив.

А Далеч життя, освіти мою мить так, як висвітлює сонце краплину.

Б Як викине ячмінь колос, соловейко втратить голос.

В Треба старе руйнувати, як є з чого нове будувати.

Г Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром.

А Іду до Говерли, хоч шлях не легкий.

Б Душа людська здатна жити лише тоді, коли доторкається до іншої душі.

В Доростай, мій сину, до Людини, бо життя дається лише раз.

Г Хатки біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках у піжмурки в яру гуляють.

А Світло стало таке сліпуче, що боляче було дивитись.

Б Батько відповів тоном, що міг подавати якусь надію.

В Розлучатися зі старим конем було так тяжко, що аж сльози стяли в очах.

Г  До паркану було прибито дощаний дашок з нахилом всередину, так що в цілому ця споруда нагадувала ярмаркову циркову халабуду.