Означення. Узгодженне і неузгоджене означення

У банці компот із ягід

Ото як вийде, очима стрельне і туди, й сюди, у чобітках із мідними підківками.

Ти, певно, ще була тоді малою, як пролітала зірка із мітлою.

Чарівна мелодія летіла над містом

Осінній вечір падає на місто.

А хто із нас, як кажуть, без гріха?

А запорожці — люди без круть-верть, все кажуть щиро.

Вітер був морозний.

Дівчинка в платті з шовку

Згадала все, кожну хвилину.

Ранній вечір красою полонив.

Те поле заросле ожиною

Щось надломилось в голосі тремкому.

Якась весела дівчина співала голосні пісні.

Широкий степ ще звечора затих.

Мама застелила стіл скатертиною з атласу

Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмертні.

Книга справді спроможна сприяти розвиткові людини.

Істинно вільна людина ні над ким не прагнутиме панувати.

Тільки із страждання виникає здатність співчувати.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Якою красивою є людина в праці.

Тиха вода завжди глибока. 

Спадають млосно вечори липневі.

То не хмара — біла пташка хмарою спустилась над царем тим.

Розкіш царів меркне перед мистецькими шедеврами геніїв.

За царя не бачили часом і сухаря.

Не мати царя в голові — означає діяти нерозсудливо.

Людське життя— бурхливий океан.

Мелодія душі співає серенаду.

Українську пісню називають чарівною.

Світло сонця розлилося по всьому степу.

Сад — то спів веселих птахів і сумних вітрів.

В кінці села, коло самої Роставиці, стояла хата Джері.

Вся увага була прикута до дитини років п'яти.

Микола знав, що коні голови стоять дома в повітках.

Вчора був даний по радіо сигнал починати масову сівбу.

Яке то щастя — свій народ у світлі бачити.

Як гарно вернутись по довгій дорозі додому.

Рідний край щиріш любити научає нас розлука.