Означено-особові та неозначено - особові речення

Вона злякалася, затулила широким рукавом обличчя і вискочила в сіни.

Але він знайшов її там і під дружний регіт хлопців і дівчат привів її назад у хату, посадив коло себе і вивернув перед нею купу волоських горіхів та цукерок.

Восени Оксен супроти волі батька одруживсь і забрав Олену до Троянівки.

Для радості життя, для щастя Батьківщини твори, завжди твори.

Живу з надією на краще.

Поправляли на собі одежу, оглядали своє убрання .

На софі сиділа начальниця Турман й, очевидячки, їх дожидала.

Вже вони підступали до мраморного стола, за котрим сиділа Турман, а вона все сиділа й не ворушилась.

Я люблю читати історичну літературу.

Ти будеш вивчати вірш?

 Читай уважно завдання!

Васильки в полі.

 Ранні пташки росу п'ють, а пізні сльози ллють.

Спинитися — вмерти з одчаю й знемоги.

Бережи рідну землю!

 У мене в голові пішло все шкереберть.

неозначено-особове

означено-особове

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

Мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

У лузі пахне вогкою травою.

Посадили над козаком явір та калину.

Без дурня і паска не освятиться.

Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав.

Не стидно мовчати, коли нема чого сказати.

Умій сказати, умій і промовчати.

Для правди багато слів не треба.

Краще послизнутись ногою, ніж язиком.

Посадили зелений сад навколо міста.

Не вислухана мова не варта нічого

означено-особове.

неозначено-особове.

узагальнено-особове.

називне.

Добре говорить, та зле робить.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

Як привітаєшся, так і відкажуть.

На всі руки майстер.

означено-особовим

неозначено-особовим

безособовим

називним

Вечоріє в моєму найріднішому селі.

Маленька хатинка притулилася до річки.

Люблю щирих людей.

Мені дуже весело