Парні та непарні функції 9 кл (поглиблений рівень)

Функцію f називають п а р н о ю, якщо для будь-якого x ∈ D (f) є правильною рівність x²=x²_.

Функцію f називають п а р н о ю, якщо для будь-якого x ∈ D (f) є правильною рівність f (–x) = –f (x).

Функцію f називають п а р н о ю, якщо для будь-якого x ∈ D (f)є правильною рівність f (–x) = f (x).

Функцію f називають п а р н о ю, якщо для будь-якого x ∈ D (f) є правильною рівність (–х)³ = –x³.

Функцію f називають п а р н о ю, якщо протилежним значенням аргумента відповідають одгакові значення функції.

є правильною рівність x²=x².

протилежним значенням аргумента відповідають одгакові значення функції.

протилежним значенням аргумента відповідають протилежні значення функції.

є правильною рівність f (–x) = –f (x).

є правильною рівність f (–x) = f (x).

то ця функція є непарною.

то ця функція не може бути непарною.

то ця функція не може бути парною.

то ця функція називається симетричною.

Серед наведених відповідей є принаймні одна хибна.

не є симетричною відносно початку координат.

є симетричною відносно початку координат.

симетрична відносно числа 2.

містить всі дійсні числа.

містить не всі дійсні числа.

не є симетричною відносно початку координат.

містить всі дійсні числа.

є симетричною відносно початку координат.

містить не всі дійсні числа.

симетрична відносно числа 2.

не є симетричною відносно початку координат.

є симетричною відносно початку координат.

симетрична відносно нуля.

містить не всі дійсні числа.

містить всі дійсні числа.

Якщо точка M (a; b) належить графіку парної функції f, то точка M₁ (a; –b) також належить її графіку.

Якщо точка M (a; b) належить графіку парної функції f, то точка M₁ (–a; b) може належати її графіку.

Якщо точка M (a; b) належить графіку парної функції f, то точка M₁ (–a; –b) також належить її графіку.

Якщо точка M (a; b) належить графіку парної функції f, то точка M₁ (–a; b) не належить її графіку.

M₁ (–a; –b) також належить її графіку.

M₂ (a; –b) також належить її графіку.

M₃ (–a; b) також належить її графіку.

M₄ (–(–a); –b) також належить її графіку.

що має протилежні координати також належить її графіку.

Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є непарними і D (f) ∩ D (g) ≠ ∅, то функція y = f (x) + g (x) є непарною.

Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є парними і D (f) ∩ D (g) ≠ ∅, то функція y = f (x) + g (x) є парною.

Якщо одна з функцій f або g є парною, а друга — непарною, то функція y = f (x) g (x) є парною.

Якщо одна з функцій f або g є парною, а друга — непарною, то функція y = f (x) g (x) є непарною.

Якщо одна з функцій f або g є парною, а друга — непарною, то функція y = f (x) + g (x) є непарною.

Функцій з областю визначення ℝ, які є одночасно і парними, і непарними, не існує.

Функця з областю визначення ℝ, яка є одночасно і парною, і непарною, існує.

Сума двох непарних функцій є функція парна.

Добуток двох непарних функцій є функція парна.

Кожну функцію f, область визначення якої симетрична відносно початку координат, можна єдиним способом подати у вигляді суми парної і непарної функцій.