Підготовка до НМТ

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає

Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

ВАБД

ДАВГ

ВАГБ

ГАВБ

ВАБГ

БГВД

ДАБВ

ГБДА

БГАД

АВДГ

У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом почав відділятися світанок.

Я кажу: не було б Дон Кіхотів - вже давно б посивіла земля.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Синіє небо, пливуть і пливуть по ньому хмарини, зеленіють на землі гаї та діброви, мріють у тремтячому мареві далекі села, пахне дозрілими хлібами, і тихо-тихо всюди, і тільки пісня тужить та скаржиться.

Там я творю її наново – і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї.

На небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило, луною розкочувався гук над хмарами по широких небесних просторах.

Ліс був смерековий, видно, планово саджений, бо смереки заступали одна одну, як солдати в рядах, і творили своєрідні тунелі.

Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-землянці, що притулилась самотня до панського парку.

Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, і сниться: біліє полями туман, а росою – молоко, холодне і смачне-смачне, перекликаються півні.

Паляник порався в дворі коло воза; його жінка, Одарка, вийшла з хати і простягла руку до старого кострубатого стовбура сухої груші.

Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті.

Хай кожен із вас заспіває.

Гостям весело.

Дідусь буде відпочивати.

Хлопець виявився не ликом шитий.

Край неба жеврів.

перше

друге

третє

п’яте

Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю, і зелено потемніли води в озерах, коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником, і лісничихою.

Коли почалася гроза, гра пирипинилась і діти кинулись бігти додому.

Клекіт млина термосить пітьму, а вона чіпляє тендітні зірки, що зриваються і стрімко линуть десь на заставську соснину.

Зліва співали струмки, що збігали з гір, і кожен з них мав свй голос.

З того вечора я часто приходив до дядька Себастьяна, і коли він мав час, то разом читали якусь книгу, газети чи гомоніли про всяку всячину.

Зліва співали струмки, що збігали з гір, і кожен з них мав свій голос.

З цієї хвилини все те, що він бачив навколо себе, чув і відчував, повнилося для нього новим змістом: йому ніби вставили інші очі, і він ними бачив тепер те, чого раніше не помічав, йому ніби підмінили душу, і він відчував те, про що раніше не здогадувався.

Синіє небо, пливуть і пливуть по ньому хмарини, зеленіють на землі гаї та діброви, мріють у тремтячому мареві далекі села, пахне дозрілими хлібами, і тихо-тихо всюди, і тільки пісня тужить та скаржиться.

Там я творю її наново – і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї.

На небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило, луною розкочувався гук над хмарами по широких небесних просторах.

Ліс був смерековий, видно, планово саджений, бо смереки заступали одна одну, як солдати в рядах, і творили своєрідні тунелі.

1 - Б, 2 - В, 3 - А, 4 - Г

1 - Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - В

1 - А, 2 - В, 3 - Д, 4 - Г

1 - Д, 2- Г, 3 - В, 4 - А