Підготовка до ЗНО

Земле рідна, скільки буду жити, скільки і любитиму тебе.

Ніколи пить ворожі коні не будуть воду у Дніпрі.

Великі поети не вміють писати вірші.

Словом і піснею славити хочу щедре братерство

Десь далеко попереду битий шлях.

Срібна тонка павутинка бабиного літа.

Навколо нас благословенна сторона.

Багатоповерховий жовтий будинок.

На Україні весна вповні.

Зеленійте, доли і лужечки.

Олександрі порадили йти сьогодні на роботу.

Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.

Пахне пшениця.

Світлішає в житті і на душі.

Що посієш, те й пожнеш.

У нас проханих не люблять.

Олександрі порадили йти сьогодні на роботу.

Люблю рядки правдиві і відкриті.

Люблять у нас люди дотепне слово.

Або волю добути або дома не бути.

У його голосі задзвенів усміх чи прихована іронія.

Ні світ ні зоря а вже Василь у Наума.

Добудь нові слова новії струни або мовчи.

Усе ніби поменшало і звузилось і дорога і стежка в березі і круча над Россю.

Все забуваємо і скруту і нужду і те здається що й забути годі.

Мерещились мені здаля картини ліси поля квітучі площі уся утрачена земля.

Любить людей і рідний дім і землю цю і стигле жито ось по законі по якім нам треба жити.

На обрії біліють маревом повиті села.

Мій чорний день хитнувся і розтанув гарячим сонцем спалений згори.

Добру віщують погоду скупані в сонці хмарки.

Гаптованими українськими майстринями вишиванками захоплюється весь світ.

Іван Айвазовський увійшов в історію мистецтва як художник - мариніст.

Максим Рильський відомий як людина широких мистецьких смаків.

Павло Тичина як міністр освіти мав можливість підтримувати талановиту молодь.

Оксана Забужко постає перед читачами як письменниця яскравого обдарування.

Спробуйте забити слона або гіпопотама голими руками.

Прилетів до нас здалека чорногуз або лелека.

Сипнули врозтіч галки чи ворони.

Весна й зима на терезах або на гойдалці примхливій.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось.

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось.

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось.

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною ,і зоря у небі скоро спалахне.

Ще й до жнив не дожив, ані жита не жав.

Ще й до жнив не дожив, ані жита не жав.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною, і зоря у небі скоро спалахне.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною, і зоря у небі скоро спалахне.

.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною, і зоря у небі скоро спалахне.

.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Старі верби стоять похнюпившись.

Вишні зацвівши в росах заплачуть.

Соснове гілля наїжачившись дивиться вгору.

Так вони сидячи діждались неньки.

Спілкуючись через Інтернет, ти знайдеш собі нових друзів.

Перевіряючи пошту, мою увагу привернув лист із редакції.

Мандруючи країною, друзі вивчали традиції народу.

Знаючи історію свого народу, розумієш його велич і трагедію.

Над головами плавали рожеві хмарки схожі на медуз.

Василь стріляв короткими чергами бережучи патрони.

І Оксану мою зорю мою добру волю що день божий умивали.

Нікого тут нема крім мене й господині.

Василь стріляв короткими чергами бережучи патрони

Над головами плавали рожеві хмарки схожі на медуз.

І Оксану мою зорю мою добру волю що день божий умивали.

Нікого тут нема крім мене й господині.

Нікого тут нема крім мене й господині.

Василь стріляв короткими чергами бережучи патрони.

Над головами плавали рожеві хмарки схожі на медуз.

І Оксану мою зорю мою добру волю що день божий умивали.

Над головами плавали рожеві хмарки схожі на медуз.

Василь стріляв короткими чергами бережучи патрони. 

І Оксану мою зорю мою добру волю що день божий умивали.

Нікого тут нема крім мене й господині.