Підмет і присудок

Нас пригоди впинить не в силі. 

Надворі дмухав весняний скажено-веселий вітер.  

Правду вітер той шепоче і розважить зорі хоче. 

Хвилястий вітер пелехатий мені спокою не дає. 

Усі ми дужі дружбою своєю.

Центром формування культури спілкування в Україні стала Києво-Могилянська

Академія.

Кожен із нас не може жити поза суспільством.

Кожен є ковалем свого щастя.

Ішли дві долі різними шляхами.

Один у полі не воїн.

Знову в серці дивовижно щастя з мрією сплелись.

Журба з радістю поряд ходять.

І нехай наше життя буде чудесною піснею. 

Стало пахучим і свіжим повітря після грози. 

Дніпро зеленим лукам рокотав.

П’ять учнів відмовилися їхати на екскурсію.

Сміятися над розумними людьми – це привілей дурнів.

На березі сиділо четверо.

Пан залишиться паном.

Суха морська трава може шелестіти під ногами.

Ви послухайте його й на вус намотайте.

Пішов козак світ за очі.

Він наговорив сім мішків гречаної вовни.

Бити байдики ─ улюблена справа.

Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.

Ти, бачу, гайдамакам був би рад. 

А діти – мов букети піднебесні. 

Життя було осяяне красою.

Турки рідко користувалися рушницями.

Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних починань. 

На Січ почали вчащати посли від турка. 

Поговорили та й розійшлися, забули. 

Навшпиньки виглядають жоржини через тин.

Вона була складена з двох тонів. 

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Буду гостювати в батька-матері.

складеним іменним присудком      

складеним дієслівним присудком 

простим дієслівним присудком        

простим підметом

Нас єднає рідна мова.

Стозвуко дзвенить рідне слово.

Рідне слово вабить і чарує.

Мова - то вічний скарб.

Це була лебедина пісня композитора.

Подруга буде їхати додому поїздом.

Твір я буду писати завтра.

Дівчина почала вишивати скатертину.