Підмет, присудок

Нас пригоди впинить не в силі. 

Хвилястий вітер пелехатий мені спокою не дає. 

Правду вітер той шепоче і розважить зорі хоче. 

Надворі дмухав весняний скажено-веселий вітер.  

Кожен є ковалем свого щастя.

Кожен із нас не може жити поза суспільством.

Центром формування культури спілкування в Україні стала Києво-Могилянська

Академія.

Усі ми дужі дружбою своєю 

І нехай наше життя буде чудесною піснею. 

Стало пахучим і свіжим повітря після грози. 

Сталося все, що мусило статись.

П’ять учнів відмовилися їхати на екскурсію.

Пан залишиться паном, що б він не базікав.

На березі сиділо четверо.

Сміятися над розумними людьми – це привілей дурнів.

Суха морська трава може шелестіти під ногами.

Новий рік завжди був бажаним святом у кож­ній родині.

Новий рік завжди був бажаним святом у кож­ній родині.

Новий рік завжди був бажаним святом у кож­ній родині.

Новий рік завжди був бажаним святом у кож­ній родині.

Я хочу погостювати в батька-матері.

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Вона була складена з двох тонів. 

Навшпиньки виглядають жоржини через тин.

Поговорили та й розійшлися, забули. 

На Січ почали вчащати посли від турка. 

Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних починань. 

Турки рідко користувалися рушницями.

Сперечатись з Гомером – справа марна. 

А діти – мов букети піднебесні. 

Ти, бачу, гайдамакам був би рад. 

Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.

На початку благодатного літа річки стають тихі й прозорі.

Радісно затремтіло моє серце.

Голос Михайла Драгоманова не стихає над Україною і світом.

Усе повинне підкорятися зусиллям розуму.

Але серце спинятись не хоче.

Пан, брате, милувать не стане.

Бійці намагались йти без шуму.

Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу.

Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно.

Треба твердо нам в бою стояти. 

Але серце спинятись не хоче 

Вибрати не можна тільки Батьківщину. 

Мова - то вічний скарб.

Рідне слово вабить і чарує.

Стозвуко дзвенить рідне слово.

Нас єднає рідна мова.