ПІДСУМКОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Мене так ранили неуцтво і байдужість! (Л. Забашта).

Іду в життя розлоге, незахмарене... (Н. Гнатюк).

В енциклопедіях можна знайти десятки імен, причетних до реалізації процесів телебачення (3 журналу).

Була весна весела, щедра, мила (Леся Українка).

милувати око

дякувати Миколу

суперечити істині 

навчатися мови.

має граматичну основу

виражає повідомлення, питання, спонукання

має граматичну будову;

не виражає завершеної думки.

Оголосили перерву (Олесь Гончар).

Село. Веселі хати (О. Довженко).

Соломії сьогодні щастило (М. Коцюбинський).

Люблю пісні мойого краю (М. Рильський).

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну  може  де і квіт барвистий

Я  правда  ніколи не вважав оригінальність самоціллю (М. Рильський).

Хоч  правду кажучи  юнак у душі не вважав спів за професію (І. Ле).

На жаль  у нас не прийнято писати культурних історій міста  (В. Шевчук). 

Кожна людина свято береже у своїй пам'яті все, що супроводить її з дитинства і рідну хату і батьківський поріг і своє місто чи село (І. Цюпа).

Старі верби кущі лози тихий надбережний очерет усе яскраво відбивалося у воді (А. Шиян).

Були там різні дерева і дуби широкочолі і липи запашні й тремтячі осики

Український степ по-своєму чарівний і величний (І. Цюпа).

окличні й неокличні

поширені й непоширені

питальні, спонукальні, розповідні

повні й неповні

сірі очі, подивилася ясно, читати з радістю

дерев'яна парта, давня вишивка, велика перерв

читати мовчки, співати натхненно, відпочивати влітку

молодо виглядати, іти до школи, вітати батьків

У душі разом заговорила і одрада, й жаль, і докора (Панас Мирний).

Тихо і ясно над лісовим озеречком (М. Стельмах).

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами (В. Собко).

Молюся, знову уповаю, і знову сльози виливаю, і думу тяжкую мою німим стінам передаю (Т. Шевченко).

Добре ім'я — найкраще багатство (Народне прислів'я).

Промені як вії сонячних очей (П. Тичина)

Лікарські рослини заготовляють влітку (3 календаря).

3 вітром весняним сосна розмовляє (Леся Українка).

Книжка мовчки все розкаже (Народне прислів'я)

Вечір (В. Винниченко).

У кожній хаті України портрет Шевченка на стіні (М. Козимиренко).

Вище себе не скочиш (Народне прислів'я).

двоскладне неповне

односкладне називне

односкладне безособове

односкладне неозначено-особове

буду крізь сльози сміятись... (Леся Українка).

Говорити — річ нудна (М. Рильський).

Небо на сході стало світліти (М. Коцюбинський).

Обов'язок лікаря — лікувати людей (Олесь Гончар). 

моє місто, лебедина пісня, відпочивати влітку

автор роману, сміється дзвінко, запашні квіти

зустріти друга, під високою березою, обмінятися думками

скляний посуд, рання весна, гарний настрій

Я буду сіять квітки на морозі, буду лить на них сльози гіркі...

Без діла жить — тільки небо коптить (Народне прислів'я).

М'який, лапастий сніг не переставав падати (І. Микитенко).

Праця — найкращі ліки, моральні й естетичні (А. Франс).

Людина — найскладніша і найтонша система (І. Павлов)

Оголосили перерву (Олесь Гончар).

Люблю слухати мелодійні українські пісні (3 календаря).

І дощ, і сніг, і віхола, і вітер... (Л. Костенко). 

Лечу на дикому коні в краї таємні та незнані (Олександр Олесь).

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав .

Місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море .

І зорі, і птиці, і трави з росою вітають мене (В. Сосюра).

другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета

головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні

другорядний член речення, що вказує на ознаку дії (місце, час, причину тощо)

головний член речення, що вказує на дію, яку виконує підмет

Ганна втомилася, наближається весна, глибокі яри

день і ніч, до палацу, дівчина відчувала

швидка річка, уважно прочитати, узяв участь

приємно вразити, на узліссі, допомогти матері

безособове

узагальнено-особове

означено-особове

неозначено-особове

однорідні присудки

вставне речення

відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом

відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого - Лавріном

За все тобі спасибі, низький уклін, о земле, наш уклін!

Невістка вешталась, наче муха в окропі, скрізь встигала

Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких