Підсумкова контрольна робота. 9 клас

об..їжджати, інтерв..ю, порт..єра

розм..якшити, моркв..яний, трав..янистий

духм..яний, між..ярусний, закип..ятити

подвір..я, дит..ясла, верф..ю

тернопіл..ський, снігурон..ці, т..мяний

дон..чин, міл..йон, промін..ці

Тетян..чин, різ..бяр, їдал..ня

бурул..ці, батон..чик, погод..ся

ш..потіти, кл..новий, тр..мати, пел..на

р..бристй, пал..во, к..рівник, виб..реш

мереж..во, ап..льсин, к..шеня, невм..рущий

ч..пурний, підв..зти, ст..жина, пл..че

ро..копати, ..шити, ..формувати, ..чистити

..цілення, бе..помічний, ..чепити, ..сипати

..сунути, ро..чесати, ..творити, ..жувати

..косити, бе..страшний, ..ховати, ро..повісти

пристрас..ний, щас..ливий, шіс..надцять,об’їз..ний

водоочис..ний, свис..нути, перс..ні,корис..ливий

капос..ний, контрас..ний, доблес..ний,тиж..невик

зліс..ний, кіс..лявий, особистіс..ний,перехрес..ний

ім...ігрант, Мюл...ер, барок..о, пен..і

Тал...ін..., мул...а, ір...аціональний, марок...анський

гол..андський, мадон..а, ін..новація, ал..ея

ан..отація, буд..ист, Міс..урі, коміс..ія

У тихому осінньому погідді осокори стояли під сонцем наче вилиті з прозоро-жовтуватої вощини.

Тоді бійці товплячись біля вікон з радістю пізнавали штурмовані свої верховини голосно звертались до них як до живих істот.

Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони.

Пурхне очеретянка понад водою сяде на комишину і гойдається разом із нею.

Дурне сало без хліба.

Найкраща птиця — ковбаса.

Добра риба на чужому блюді.

Дешеву юшку надвір виливають.

Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк.

А ріка життя все шумить і піниться, і стогне.

Гори і долини, поля і сади були залиті світлом.

Дід завжди починав кашляти ні з сього ні з того.

1-Б, 2-А, 3-Д, 4-Г

1-В, 2-Д, 3-Г, 4-А

1-Г, 2-Б, 3-Д, 4-А

1-Б, 2-Д, 3-В, 4-Г

і зігріває все навколо.

воно пускає навколо пустотливі іскорки.

хоча навколо біло-біло від іскристого снігу.

а земля втішається його теплом.

Настрій помітно покращав: зникла ота внутрішня пригніченість, яку не приховаєш від людей (О. Гончар). 

Вагончик, у якому вони сиділи, виявився зручним для житла: не тісно, і під ногами почувається палуба (О. Гончар).

Виходиш із лісу - в голову тобі цілять сонячні стріли, спека оповиває твоє тіло, в’ялить думки, і ти стаєш її безвольним бранцем (Є. Гуцало).

Він відчинив балкон навстіж, свіжістю вітру війнуло в обличчя, і це зовсім зняло з душі очманіння (О. Гончар). 

чотири

п’ять

шість

сім

На землю сходить ніч і зоряним рядном вона вкриває все, мов ніжною тканиною (В.Сосюра).   

Коли до тебе прилечу засяє в сонці все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг (Д.Павличко).  

Тепер я можу спокійно спати — твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом.

Протягом усієї довгої зими я відчував, щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться.

І я знайшов дорогоцінну істину, гартовану залізом і вогнем: без роботи жити нам немислимо, і без любові ми не проживем!

І досі сниться: під горою між вербами та над водою біленька хаточка.

Здобудеш освіту - побачиш більше світу.

Бувають дивні на землі діла, серед зими черешня зацвіла.

 Вечірня хмарина розтанула в небі: упала зоря на крутий небосхил.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою, пливе човен по Дунаю один за водою.

взу(т/тт)я, зустрі(ч/чч)ю, пташи(н/нн)ий

ві(д/дд)звеніти, нежда(н/нн)ий, скоше(н/нн)ий

рукоді(л/лл)я, підні(ж/жж)я, коше(н/нн)я

заня(т/тт)я, благослове(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я

пр..сісти, пр..вітати, пр..світлий

 пр..морожений, пр..красити, пр..шкільний

 пр..в'язаний, пр..чистий, пр..дніпровський

пр..зидент, пр..бічник, пр..бутки

Я відриваю голову від землі, а біля мене аж перехитується од сміху Люба, й у її руці погойдується чимось напакована торбинка, і дівчина кладе її на те саме місце, до якого тиснулось моє вухо.

Надходить пора переміщення барв, а сині верховіття дерев на рожевому тлі неба ще розгойдують у собі блакитно-сизі відтінки, і відчуваєш: скрізь причаїлися невидимі полохливі тіні.

На землю сходить ніч, і зоряним рядном вона вкриває все, мов ніжною тканиною.

Мені треба працювати і працювати, бо ця праця має стати щастям моїм і покликанням.

Сьогодні обтрусили яблуні білі і картоплю із поля везуть.

Ось гаснуть уже останні промені сонця і землю поступово огортає нічна пітьма і прохолода.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем і на воду сповзає дядькова тінь.

 Несподіваний ривок  і ми відриваємося від землі.

На городі пишаються паничі і простяглася над річкою задуха.

 Річка широка та глибока а вода синя та чиста і котиться вона, виблискуючи та шумуючи.

Шуміли верховіттям розложисті клени і виспівував радісно вітер.

 Пекуче сонце кинуло промінь на галявину  і враз запалали золоті кошики.