8 клас_перший семестр

спланувати відпустку, підсумувати вивчене, мого зошита;

відтворення місцевого колориту, у нашому магазині;

зазначений в оголошенні, досягли успіхів рідного слова;

любий із присутніх, свою автобіографію, приймати участь;

Завжди можу стати в пригоді, моїх вам порад не злічить

Важким холодним сном спала земля

Промчала ніч стрілою наді мною

Королівство завмерло в очікуванні чогось нового

граматична основа складається лише з підмета

граматична основа складається лише з присудка

граматична основа складається або з підмета, або з присудка

Візьму собі твою співучу душу.

Чесне діло роби сміло.

Лине пісня в садах солов'їна.

У нас пихатих не люблять.

Що посієш, те й пожнеш.

Не сумуйте.

Людям язиків не зав'яжеш.

Гляну навколо.

Вечоріє.

З моря повіяло вітерцем.

Розквітнуть каштани весною.

Нове життя нового прагне слова.

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Незабаром смеркне.

Чиєсь дитя приходить.

Чорна темнота стояла кругом.

Не треба думати мізерно.

Зорі тихо блимали на небі.

Пташка радіє весні.

Навколо - маки.

Для мене - у святім союзі душа і тіло.

Густа тінь у воротах повітки здавалась чорною.

День був ясний, теплий, весняний.

У полі холод ночі став ще відчутнішим.

Життя здавалося тоді вічно щасливим.

У тіло почало входити м'яке тепло й напівсон.

Україні, її люду хочу я служити.

Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна.

Бути людиною — дертись по вертикальній стіні.

Непомітно для батьків син став дорослим.

Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці.

Я щиру правду говорю.

Дід любив спати під дубом.

Земля не може жити без сонця.

Довго я не хотіла коритись весні.

Плеск Дніпра був ніжним і невиразним.

На лузі зібралося чимало чорногузів.

Великі краплі дощем падали з листя.

Ясне сонце почало підніматись десь далеко з-за лісу.

Кожен з вас порагне бути успішною людиною

Я не роблю з батьками уроки

За півгодини табір розгорнувся по шляху.

Гарячий промінь по підлозі котився м'ячиком

Блукає тьма лісами і полями

В глибокій воді велика риба.

Од переляку на його лобі виступив холодний піт.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Палаюче сонце висить над степом.

3 дев'ятої ранку до шостої вечора вони старанно переконують одне одного, що не божевільні.

Кулі прошивали повітря щоразу густіше.

На чужій ниві все ліпша пшениця.

Коли старанно косять, то сіна взимку не просять.

Сій овес у грязь, то будеш князь

Капуста ще на грядці, а ти вже на голубці зуби гостриш.

У всякім подвір'ї є своє повір'я.

У ворожки лікуватись — без здоров'я остатись.

У тихому болоті чорти плодяться.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

На словах милості просить, а за халявою ніж носить

Хитрощами не довго проживеш

Василева мати йшла на станцію по воду.

Попід ворітьми гралися діти.

Дніпро розливається не щовесни.

Після бійки кулаками не махають.

Моя хата скраю, я нічого не знаю.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Ми у грозах радісно зростали, щоб у дні ці сонячні прийти.

Між зелено-синіми тополями висвічує водами на сонці мирний і лагідний Серет.

До вечора вони не розмовляли між собою.

Подекуди виднілися сірі латки талого снігу

Капуста-то гарна, та качан гнилий.

Дерево криве, а плоди солодкі.

Моя хата небом укрита, землею підбита, вітром загороджена.

3 вола дві шкури не деруть.

Достигле яблуко саме з дерева падає.

Хоч буйна трава, та не для мого вола.

Своя солома ліпша, як чужа перина.

Жито гарне, та день малий.

Гостре словечко коле сердечко.

Не хвали кашу, коли просо не посіяне.

Не кожен осел має великі вуха.

І вовк своїх вовченят любить.

Настає час розставатись.

В променях згасаючого сонця золотилась гречка.

Біло-оранжеві метелики сиділи на очеретяній стеблині.

Десь у темних кущах безжурно кувала зозуля.

У весняному повітрі заіув вечірній дзвін.

Веселий гість — дому радість.

Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.

Ця земля не знала жодного мосту з каменю.

Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро коней веде.

Для доброго друга випряжу коня з плуга.

Під поромом вирувала чорна вода.

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла

Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю.

Небо як склепіння матове.

Місто маленьке, обивательське.

Бук, як відомо, міцне дерево.

Чиста вода як сльоза.

Вірний приятель то найбільший скарб.

додаток, виражений іменником

означення, виражене іменником

обставина, виражена іменником

граматична основа, виражена іменником

дієприслівниковий зворот, виражений іменником