Підсумкова робота з теми "Складносурядне речення"

За ніч розкрились кленів парасолі , мов золоті Софії куполи.

А кожен з нас і плаче , і сміється в обіймах днів.

Обліта додолу листячко строкате , оголилось клена зранене плече.

З тихим степом тліють вечори і сивим пилом криється дорога.

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу.

Демко вдоволений розпорядком батька , зате Максимові це не до вподоби.

Зараз тільки сухе бадилля стовбурчилося на городі та стриміли соняшники.

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля.

Нове століття вже на видноколі , і час новітню створює красу.

Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимові це не до вподоби.

Зараз тільки сухе бадилля стовбурчилося на городі та стриміли соняшники.

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля.

А у мене хліб м'який холоне і любисток в'яне од досад.

То снідаю, то обідаю - і погуляти ніколи.

За горами грім гуркоче, і здригається земля.

Півкроку вбік - і все це піде прахом.

тире

кома

крапка з комою

двокрапка

Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий.

Грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра.

Улітку в містечку збирали вишні , сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою старовиною.

На галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця.

До кого я пригорнуся І хто приголубить?

Може, так закінчується казка АБО починається роман ?

Квітці пахне літа теплий день І я спиняюсь у задумі.

У неї тоді блищали очі Й червоніли щоки.

Сулима подав знак і війська приготувалися до штурму.

Із саду спілі пахнуть абрикоси і хата хлібом дихає гарячим.

Посріблені ліси окуталися тінню а небосхил горить і віти золотить.

Ані шелесту не було чути, ані колихання не було помітно.

...а потім небеса потемніли

...якого так давно чекали діти

...і запрошував дітвору надвір

...засипаючи все довкола

Уже вишневі зацвіли сади - і сніг пахучий падає на воду.

Вони стояли супроти мене - і не могли ми розвести поглядів.

Вечірня плакала зоря , і небо слало сліз потоки.

Сніги стежки заносять і алеї , і не проїхати в них, і не пройти.

Ще над Дніпром клубочеться задуха, і пахне степом сизий деревій.

Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре листя падає на брук.

Ось місяць в небесах завис - і віє скрізь відрадний холодок.

Хтось гукнув з берега - і перевізник прокинувся.

Вижени із серця смуток ,і життя стане тобі миліше.

Не то весняні води шуміли, не то гримів здалеку грім.

Село лежало в зеленому вибалку , а по горбах чорніли поля.Скільки людей , і які вони різні !