Повторення. Фонетика. Орфоепія.Орфографія. Лексика. Морфоглогя. Синтаксис та пунктуація

ВиШгород,Шило, Швачка

мильНі, господиНя, Нивка

Довго, сиДіння, сіДло

совіСть, Сіно, Сідло

дОнька, пОдруга, вИпадок

Олень, кОсий, прОмІжок

течіЯ, , новИй, каталОг

принестИ, піалА, фартУх

балкон...чик, він...єтка, порт...єра

лар...ки, брин...чати, дзелен...чати

різ...блений, т...мяний, піднос...ся

стеблин...ці, жен..шен..., обіл..є

виїзний, хвастливий, злістний

їзджу , кістлявий, піздній

контрастний, совісний, проїздний

хруснути, випускний, агентство

тьмяний, жаданий, масса

скатертю, вилляти,совеня

мелодія, тонна, статей

пріоритет, емігрант, ілюзія

дійти згоди, гарний зебу

воєнний стан, вибачте мені

головний біль, сходова клітка

на протязі тижня , дякую вам

бюро, відро, метро

ніч, сидіти, рагу

кенгуру, знаючи, гарно

вечір, жалюзі, холод

Надворі, під тополями, була тиша, і тільки краплі води, спадаючи одна по одній, порушували цю тишу.

Минає літо, і багрець торкнувся лісу, і пахне чебрецем, і листя, кружляючи лягає під дерева.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Дарма що сніг хрумкотить під ногами, але весна бере своє : уже березень.

Не спиться, а ніч як море.

У небі шугають ластівки й співають жайворони, коли пригріє тепле весняне сонце.

Праворуч, позначаючи обрій, порскають іскрами вогненні острівки- то горять селища.

То хмара затягне все небо, то сонце сховається за обрій.

Була тепла пора, напоєна пахощами квітів.

Була тепла пора, і серце наповнювалося радістю.

Прийшла пора, і діти покинули рідний дім..

Була тепла пора, бо прийшло літо.

Гірська стежка в*ється як виноградна лоза.

Вони берегли свою дружбу як зіницю ока.

Тут усе видно як на долоні.

Мої спогади як рана.

Знає кума знає все село.

Настала пора листопаду ліс майже безлистий.

Добре матері у неї є син.

Кіт з хати миші радіють.