Повторення вивченого у 8 класі.

волога земля, розцвітати пишно, думати про навчання

допомагати батькам, полоти картоплю, мріяти про поїздку

місто Львів, міська вулиця, дорога до школи

книжкова полиця, весела хата, довга дорога.

густий кущ, стояли в кущах, старий чорногуз, золоті руки

працювати з папером, тканина в клітинку, заплющити очі, добре працювати;

день втомився, цікава книга, тепле літо, добра людина

працював наполегливо, любити палко, найбільш цікавий, єдина мета

Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година (Леся Українка).

Смеркалося... огонь огнем кругом запалало (Т. Шевченко).

За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка).

Боїшся вовка - не йди до лісу (Нар. тв.).

Там ціле підземне місто спорудили (О. Гончар).

І смеркає, і світає, день божий минає (Т. Шевченко).

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід (В.Сосюра).

Надворі вже зовсім смеркло (А. Головко)

Хай кожен із вас заспіває.

Вони будуть відпочивати.

Інститут перебудовано.

Хлопець виявився не ликом шитий.

Ось крамничний пшеничний несу радо хліб (С. Долгошеєнко).

Вдовина хата була висока світла і дзвінка (М. Стельмах).

Непересічною здається нещодавня знахідка в Чернігові  великого давньоруського скарбу (В. Коваленко). 

Поверніть мене до класу срібним покликом дзвінка

     (Б. Олійник).

Крикнула Мотря на порозі так, що двері з обох хат разом одчинились і з дверей повискакували всі і Карпо, й Лаврін, і Кайдашиха, й Мелашка (І. Нечуй-Левицький). 

Тиша була наповнена всякими звуками і дзвінкою піснею жайворонка, і дзижчанням польових мух, і тихим мелодійним шелестом стиглого жита (М. Коцюбинський). 

Широка синя стрічка в материному очіпкові, біла сукня на дочці, червона стрічка, котрою був підперезаний Олесин стан, червоний бант в косах усе так налякало студента, що він сидів як на  шпильках (І. Нечуй-Левицький). 

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов'їні  гаї, і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, і засмучені очі  хороші твої (А. Малишко). 

Ні земля ні скелі не нагадували вже про бурю.

Таке зробив ні собі ні людям

Ані шелесне вітер колосом ані листком не ворухне. 

Чи гуси чи лебеді в небі пливуть там угорі наді мною?

Синьо-синьо тумани повилися огорнули зелені сади.

В порожніх селах вітер квилить тополі гне і лози хилить.

Прошу у долі не спокою святої волі за життя.

Опадає жовте листя в барвах міниться й кружля.

Його вагоме переконливе слово вразило всіх.

Серед нашого народу трапляються прізвища чудернацькі химерні дивовижні.

Яків знайшов суницю червону ароматну

Широка повновода ріка повільно пливла долиною.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали (Т. Шевченко).

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т. Шевченко).

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л.Костенко). 

Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим

 (А. Малишко).

О люди! Люди-небораки! Нащо здалися вам царі?  (Т. Шевченко).  

Ой жалю, мій жалю, гіркий непомалу! (І. Франко).

В   Ой сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе (Т. Шевченко).

Ох пісне, чому, як той птах не летиш? (М. Рильський).