Повторення вивченого. Синтаксис. Пунктуація. Словосполучення й речення. 8 клас

пунктуація

лексика

синтаксис

орфографія

наперекір волі, швидко прочитаний, турбуватися про брата

знайдена книжка, не тільки сумління, промінь сонця

будуть читати, мрія про літо, найбільш успішний

у присмерках ночі, дуже швидко, до п'ятої ранку

відповідно до положення, дарувати квіти, досі не прочитаний

стояв струнко, стосується кожного

 збирати врожай, літній відпочинок

рожева тканина, поспішали в місто

 мовчки розглядав, весела пісня

кліпати очима

кілька сосон

ходити по горам

два фахівці

у зеленому пальті

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Посмішкою дитячої фортуни було для нас потрапити в той дім.

І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Починає світати за лісом червоною барвою.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Життя стає радістю для кожного у рідному краю.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Боятися смерті - на світі не жити.

Селяни виходять на городи, поля, копають і висівають у землю насіння.

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Місто не знало спочинку ні вдень ні вночі, а гуркотіло, гомоніло,

кипіло.

Лози, кручі, висип, ліс - усе блищить і сяє на сонці.

Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах.

Мар'яна невдоволено хитнула головою проте взяла зі столу сорочку.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й

приїхати.

Гори нібито стояли поруч проте до них іти довелося більше як дві

доби.

Очі вже не служили і навіть окуляри не помагали проте він не кидав

своєї роботи.

Народу були зав'язані очі а він проте повертав обличчя туди де

рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці - і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Раділи і садок, і поле, і долина.

То тут, то там на осонні прокльовуються пагінці картоплі, моркви,

гарбузів, квасолі, динь.

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає

тіні на землі, заганяє їх під дерева, кущі й гущину.

Як мати любила робити і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо

втішалася зробленим.

І коли доля раптом так жартує, що світло заступає чорна хмара,

лише надія крила нам дарує і до життя у віру повертає.

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом.