Повторення вивченого у 8 класі. Синтаксис. Пунктуація

До тебе, люба Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься (Леся Українка)

 До тебе, друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь)

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко).

Олено, знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Вітри з розгону поламали скрипку.

Хвилею зеленою піднімається навесні Батиєва гора.

Багато літ перевернулось, води чимало утекло.

Поза містом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).

Важко кидати землю, не залишивши на ній ніякого доброго сліду (І. Цюпа).

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле (І. Нечуй-Левицький).

У хліві, крім ластів’ячого гнізда під кроквою, нічого не було (Гр. Тютюнник).

Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу.

Щовесни, як і інші дерева, яблуня своїм цвітом цілується з бджолами.

Її очі, широкі й розкриті, прикулися до чорної небесної глибини (Ю. Смолич).

Сонця решетом не вхопиш.

Мене морозить сьогодні.

Чужа душа - то , кажуть, темний ліс.

Ясний зимовий ранок.

Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, любується на всю Україну.

Соромся слабовілля, безпринципності, порожнечі душі.

Тим часом розвиднялося, світало.

Було встановлено дві протилежні думки.

Бережи своє здоров’я .

Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите.

"Заповіт" знають далеко за межами нашої країни.

На сизих луках скошено траву.

В сіні вогню не сховаєш.

Пахло хлібом.

Що посієш, те й пожнеш.

Не хочеться спускатись.

На сизих луках скосили траву.

На кладці обнявшись стояли дві дівчини і забувши про все на світі виводили стару сумовиту пісню. 

Груші стиглі, соковиті лежали на тарелі.

Налякані вовками олені кинулися навтьоки. 

Дівчинка не втримавшись побігла від того крику. 

Кожна людина свято береже у своїй пам'яті все, що супроводить її з дитинства і рідну хату і батьківський поріг і своє місто чи село.

Старі верби кущі лози тихий надбережний очерет усе яскраво відбивалося у воді.

Були там різні дерева і дуби широкочолі і липи запашні й тремтячі осики.

І український степ, і хвойний ліс, і маленькі озерця - все по-своєму чарівне і величне.

«Хто просувається в науках, але відстає в моралі, той іде радше назад, ніж уперед!» – наголошував знаний давньогрецький філософ Арістотель.

Відомий педагог Василь Сухомлинський писав: «Самовиховання потребує кількох важливих могутніх стимулів: почуття власної гідності, поваги до себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора».

«Фізкультура повернула мені все: серце, гнучкість, витривалість! – говорив учений-медик Микола Амосов і наголошував: – Але головне – працездатність, мабуть, найдорожче з усього, чим живе людина.»

«Найкращою характеристикою людини є мета, якої вона прагне» – уважав римський філософ Марк Аврелій.

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що я не ідеалізую його співвітчизників, але не можу ними не пишатися.

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що він не ідеалізує моїх співвітчизників, але не може ними не пишатися.

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може ними не пишатися.

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що він не ідеалізує моїх співвітчизників, але не може вами не пишатися.

«Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода – якої припускаються в навчанні».

Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?», – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

«Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду, – радив геніальний Олександр Довженко».

«Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав, – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Марічка поскаржилася, мовляв, фарба в картриджі швидко закінчується через те, що тато постійно просить щось роздрукувати.

Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Марічка знову відмовилася роздрукувати пакет документів, хоча тато емоційно вчергове нагадав про це

Татові не сподобалося, що через використаний картридж Марічка ніяк не може роздрукувати пакет потрібних документів.

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

Маланка думала про те, якою розкішною є земля.

Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Панас Мирний писав, що «головна функція мови – комунікативна».

«Не зневажай душі своєї цвіту... — писала Леся Українка".

Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі.

За словами Цицерона, «вся природа прагне до самозбереження».