Члени речення, 8 клас

То що ж ми будем думати-гадати, як і про це закон є акурат.

Перелузали зиму, як насіння, удвох одні на тій-таки печі.

Хати у нас і справді-то не хвацькі.

Якесь чар-зілля або привороти, і він не зміг його перебороти.

Бреде в снігах диякон-бородань.

Біжить-біжить, чарапкається вгору.

Якісь он квіти сині-сині на голу цеглу повились.

Там же мої діти, чи живі-здорові? 

А згодом над ними по-дитячи нахиляють голівки зволожені ту­маном ягоди.

Ще як навчиться руки-ноги мити, ціни йому не складеш!

На Великому шляху з липами перемежовуються старі велетні-дуби.

Де вже тій копійці взятися у бідних, коли вона й з багатими не хоче родичатись.

А на небосхилі — білі хмари-хвилі, наче Рось купається в гаю.

Хочу в батька-матері погостить.

Коли виросте син і під зорями — піде з рідного дому, щастя-долю кувати трудом.

Рідна мова — не степ, не хата, а народу мого душа.

Життя — не прогулянка, не забава, а важка праця.

Підростає людина, вимовляє перше чарівне слово «мама», робить перші кроки в житті.

Ми — народ! Шлях наш повен дерзаннями

І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові.

Веснянка-дівчина зі степом вінчана.

Командир «Буревісника» — Сава-механік.

Ніжний шепіт і зітхання — моя Україна.

А човен «Ластівка», мов птиця, летить на крилах-парусах.

І припав уже пилом-порохом той далекий двадцятий рік.

Не знали ви, що Женька-гармоніст зірок із неба не знімав.

І місто мужнього Франка гордиться не покрівель злотом, а інститутом і заводом, трудом творця-робітника.

Слова шепочуть зорі найніжніші до місяця-опришка уночі.

Жартома між двома очами-озерцями, мов човенце хистке, гойдалось сонце.

Як добре, що трапилась жінка-водій...

В зелених запасках дівчата-ялиці, у думах-крисанях дуби смуглолиці.

Кладем на стіл, що в хаті мається, для друзів двері в нас не зачиняються, братам завжди хліб-сіль підносимо.

Щастя ніколи не стане жар-птицею, що роняє перо золоте із хвоста.

Заросли окопи терном-полинами...

А по краю-небокраю сходять ранки.

Дивлюсь на ці маленькі ручки і слухаю цей щебет-спів 

Тут задзвенів схвильований і гнівний голос Кобзаря і всіма барвами ма­льовничої України заграла палітра Шевченка-живописця

Нафта — це кров землі і наша перемога.

Рідна мова — найдорожчий скарб народу.

З товщі літ випростовує силу народ, кущ калини в піснях піднімається вгору.

І моя праця — то моя совість, моя сповідь перед дітьми й онуками.

Мій народе, я був твій співець, і слуга, й гладіато

Сьогодні ви, Ягідко, просто собі рядовий, завтра ви вже хороший боєць, позавтра ви — герой, улюбленець народу.

Я люблю Дніпро — велику ріку мого народу.

Ой, вернися, Сагайдачний! Віддай мою люльку, візьми свою жінку, не­обачний.

Це не наша власність.

Хліб — краса!

Справа в тому, камраде Хвиля, що ви трохи проспали: лягли — була Малоросія, підвелися — стоїть Україна.

Пролітав буйний вітер в пустині по полі безкрайому, мертвому.

Огні прорізали темряву ночі.

Водив той загін якийсь славетний генерал чорновусий,стрункий, завзятий.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові,старі,дикі груші.

Сократ говорив рівним,спокійним голосом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

обставина

додаток

означення

присудок

підмет

обставина

додаток

означення

присудок

підмет

Дорога ліворуч була закрита.

Потрібно оновити комп*ютерні програми.

Вітер був сильний, поривчастий.

У сільскій хаті пахне любистком.

А в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Звертався дід до коня, сідаючи на воза.

На півдні густою порошею курить угорі біла дорога

Сходять ароматом сади

Зрештою, мати крадькома таки знищила псалтир.

Недаром деякі жіночі тонкі душі не витримували їхніх концертів.

Пірат веселий грає ланцюгом і дротом.

Мати боялась і ненавиділа старців.

Одним словом.

Двома словами (допоміжним дієсловом + іменником).

Трьома словами (допоміжним дієсловом + інфінітивом + іменною частиною).

Двома словами (допоміжним дієсловом + інфінітивом)

Одним словом.

Двома словами (дієсловом-зв'язкою + інфінітивом).

Трьома словами ( дієсловом-зв'язкою + інфінітивом + іменною частиною).

Двома словами ( дієсловом-зв'язкою + іменною частиною).

Ти будеш сьогодні господарем.

Я вирішив сказати нарешті все, що давно обдумав.

Тоді нам одинадцятикласники здавалися дорослими.

Сьогодні наша група була першою в змаганнях зі стрільби.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Там понад водою люди лагодились сідати в човен.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Батько з дочкою вийшли на балкон.

Людина славна не словами, а ділами.

Земля моїх предків прекрасна і вільна.

Гірський орел завжди гордий.

Горобцеві з соколом не змагатись.

В океані рідного народу відкривай духовні острови!