Просте двоскладне речення. Головні та другорядні члени речення.

речення з кількома граматичними основами

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються сурядними сполучниками

граматично організована одиниця мови, яка має одну граматичну основу

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються підрядним зв’язком

головним і другорядним

прямим і зворотним

слабким і сильним

закінченим і незакінченим

Трактором орати — хліба вдосталь мати. (Нар. творч.)

Сто зозуль кувало щовесни. (І. Нехода)

Машина спускалася в байрак. (О. Гончар)

Мені осіння ніч короткою здається. (Леся Українка)

Сашко з Мишком будуть учитися.

Маринка вчасно закінчила писати.

Сотні людей почали співати.

Ми з тобою будемо радіти.

Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом. (А. Малишко)

Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась вогнем блискавиці… (Леся Укра­їнка)

Виходить дівчина із хати води в криниці набирати. (А. Малишко)

Везе Марко Катерині сукна дорогого, а батькові шитий пояс шовку червоного, а наймичці на очіпок парчі золотої… (Т. Шевченко)

Дрозди чикотні з діловитим азартом дзьобали ягоди. (О. Копиленко)

Не той тепер Миргород, Хорол річка не та. (П. Тичина)

За яскраве забарвлення дали омелюхам ще одну назву красавки. (А. Волкова)

Князь Кий скликав усіх мужів на раду. (А. Кащенко)

Парк  ім. І.Франка, алея пам’яті Лесі Українки, річка Донець.

Альманах Дніпро, гімназія ім. Б.Лавреньова, озеро Біле.

Пароплав Т.Шевченко, журнал Єва, готель Дніпро.    

Місто Львів, псевдонім  Марко  Вовчок,  премія ім. Т.Шевченка.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утраче­ний (Г.Сковорода).

З усіх утрат утрата часу найтяжча (Г.Сковорода).

Бери вершину і матимеш середину (Г.Сковорода).

Не все отрута, що неприємне на смак (Г.Сковорода).

Озеро/Світязь, виставка/продаж, красуня/дівчина.

Храм/Святої Софії, селище/Наддніпрянське, письменник/літописець.

Трава/звіробій, місто/Херсон, річка/Донець.

Образ/символ, поет/класик, художник/пейзажист.

Пташка сіла на гілку, повертіла довгим як перо хво­стиком і пурхнула (В.Винниченко).

Стрункі берези, білі мов оголені до пояса соромливо стояли між дубами (В.Винниченко).

Верби ніби схилились над нами (В.Винниченко).

Щось сильно вибухнуло збоку як могучий потік (В.Винниченко).

Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать… (Т.Шевченко).

І місточок через річку брама замикала (С.Руданський).

За дванадцятьма мостами сивий Дніпро встає ( А.Малишко).

Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіслав (М.Рильський).

У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам. (О. Гончар)

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю. (В. Сосюра)

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Л. Костенко)