просте речення

Вчорашнє - ніби сон.

І забуте в душі ожива.

Два на два - чотири.

Нове - це добре забуте старе.

Бабине літо висіло на віттях, як прядиво.

Прожите й перебуте не сходить з віч.

Ніхто цього не прочитає

Вірити в казку- щасливому буть.

Цвітуть осінні тихі небеса.

Буду мріяти й жити на крилах надій.

А сонце з хмари - блись.

Довго я не хотіла коритись весні.

Я вірші став писать під вечір золотий.

Життя - шалений герць добра і зла.

Прагну небо бачити в синій хустині.

Як тебе не любити, Києве мій!

Веселий вересень у лісі повісив ліхтарі...

Бери мене в свій сад.

Заняття призупинено.

Послухаю цей дощ.

Роса - для трав.

Словами серденька не обдурити.

Вчителя й дерево пізнають по плодах.

Нехай тендітні пальці істини торкнуть вам серце і уста.

Я сам.

Розіп'яли у тридцять третім Україну.

Я була дитина.

Чорні жилаві руки були наче з заліза.

Світає, Господи, світає...

Не підкидай жару до вогню.

Усоте прославляю буйноту життя.

Любові силою не допоможеш.

Письменників називають інженерами людських душ.

Золоті гори обіцяє.

На вільну душу ланцюгів нема.

І все на світі треба пережити.

Надворі спека.

Рання весна.

Була чудова весняна ніч.

Вода ласкава, солодка.

Каменярам підкоряється камінь, а хліборобам просторінь землі.

І калина, і м'ята коло білої хати.

Як же його у неволі жити без надії?

Назавжди б викреслити війну з життя людини.

Море тихе і спокійне.

Я син свого народу.

Найчистіша душа незрадлива.

Поезія це завжди неповторність.