Просте речення. Члени речення

Ідуть дощі.

Осінь.

Ідуть дощі, осінь.

Посеред городу стояв дерев'яний лелека на довгій ніжці.

На прикритих снігом ланах де-не-де бовваніє чорний бур'ян.

Сяйливо блима яснозорий сад.

Каші маслом не зіпсуєш.

Ключі від важких металевих дверей лежали в тому ж мінібагажничку.

Теплий вечір горнеться до землі.

Люблю дощі.

Золоте свічадо розливає теплі ноти дня.

І сонце яре з глибини небес сипнуло світанкову позолоту!

Ідуть теплі дощі.

У лісі осінь.

Плаче осінь.

Радію весні.

розповідне, неокличне

спонукальне, неокличне

питальне, неокличне

розповідне, окличне

На ранковій риболовлі можна милуватися із чудового краєвиду.

З великим пензлем у великих капцях фарбує гном оранжевий дашок.

Хіба є хто на землі крилатіший за людину?

Дороги нищимо, завалюєм стежки, хоча ніхто за нами не женеться.

З далекого заходу насувала хмара.

Раптом ударив грім з небес.

Нічого ніхто не говорив.

Двоє хлопців залишилися на чергуванні.

Дві години минуло з початку вистави.

До редакції надійшло два сценарії.

П'ять років збігли за водою.

На галявині росли три каштани.

додатком

присудком

обставиною

означенням

Тут стеблина кожна - звук із пісні.

І не буде струна урочисто і тихо лунати.

Неси ж мене, коню, по читому полю.

Довго-довго ходило сонце і цвіло надвечір'я червоне.

Красне слово - золотий ключик.

Без діла жити - тільки небо коптити.

Кожна пригода - до мудрості дорога.

Без води - борщу не звариш.

Почав падати град як горох.

Усе йде як по маслу.

Двір майже як фортеця.

А дівчина мов калина в лузі.