Просте речення

… зі щебетанням птахів у нашому саду.

… тоді так мріється про щось небуденне.

… але не терплю холодних листопадових.

… напоєні пахощами яблуневого цвіту.

… хоча й червневі мають свої принади.

У моїй душі бриніли людські голоси і ні вдень ні вночі не давали спокою.

Жовтороте ластів’ятко силилося вилетіти з гнізда та ще не змогло.

Підемо до лісу або в гай погуляти чи на річку порибалити.

А тим часом місяць пливе оглядать небо й зорі та землю й море.

Пізньої осені на зритій землі поплуталась гарбузова огудина.

В обручі робили прорізи куди вмонтовували маленькі дзвіночки металеві пластини-брязкальця усе, що могло видавати дзвін.

Інші ударні інструменти тулумбаси бугаї набули великого поширення на Запорозькій Січі.

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударно-духові та струнні.

Крім того для створення шумових ефектів використовували деякі предмети побуту як-от підкову рубель качалку тощо.

Наш народ створив також цілий ряд духових інструментів наприклад сопілку трембіту ріг сурму трубу волинку.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

Море й озеро, синій берег і широкий степ - усе залите гарячим маревом.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

На все осінь щедра: на кавуни, і на дощі, і на холодні роси.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме щука, лин, лящ, сом.

… сповнені оптимізму.

… бо там так багато затишних кав’ярень.

… хоча й екскурсії на Новопечерські Липки мені до вподоби.

… але водночас люблю набережну.

… усюди така чудова атмосфера.

А тим часом на вулиці Пушкінській та Миропільській встановили перші в Києві велосипедні світлофори.

Справжні студенти і так і сяк намагаються скласти іспит.

На літніх канікулах ми поїдемо до Луцька або до Тернополя.

Євген хотів собі підібрати зразкове орендоване житло та ніяк не міг знайти оптимального варіанту.

Навесні кожен намагається налаштуватись на позитивну хвилю та шукає натхнення.

підметами

присудками

додатками

означеннями

обставинами

підметами

присудками

додатками

означеннями

обставинами

 підметами

 присудками

 додатками

 означеннями

обставинами

Усе ніби поменшало і звузилось і дорога і стежка в березі і круча над Россю.

Мерещились мені здаля ліси поля квітучі площі уся утрачена земля що за життя мені дорожча.

Все забуваєм скруту і нужду і те здається що й забути годі.

Усе постава непорушна тоненькі ніжки розвилки рогів на його голівці усе було сама довершеність і краса.

Здавалося у сина щось негаразд із здоров’ям.

Хлопець напевно вперше в житті так довірливо поглянув на вчителя.

Нарешті Семен підвів голову і глянув Грицькові просто в вічі.

Не легко кажуть жити на дві хати.

Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

І кружля веселиків крутіж у дощі і ранній завірюсі.

Навіки в пам’яті лишились ті неповторні ночі й дні.

Серед цвіту садів і зела розпускається сонце, мов квітка.

Андрій вчиться.

Ще не стемніло.

Ранки стають холоднішими.

Праця не розвага.

Здасться вічністю буття маленька мить перед якою навіть смерть безсила.

А може навпаки це твій власний страх утілився в щось чорне й волохате.

А вранці тільки почало світати де не було здається ні душі а вже стоять ведені гармати.

І я виходжу в гомін трав і припадаю до сліда бо значить хтось мене чекав може й зараз вигляда.

Та бачиш те чого не можуть інші бо в тебе серце добре й золоте.

Еней за те їй не любився що бачиш в Трої народився і мамою Венеру звав.

Коли любиш людину то бачиш її не так як решта світу а по-особливому.

Виходиш на гору і бачиш навколо нескінченний світ в усій своїй красі.

Якщо ворог не здається його знищують.

Наш будинок на відстані здається палацом.

Здається казкою відпочинок у серпневій Ялті.

Здається ти й позаторік тут був та капості мені робив?

Усмішка гостра, однак сумна, і гасне погляд твій од сліз, мабуть.

І земля, і вода, і повітря - усе поснуло, однак та нічна тиша повна всяки

ми згуками.

Обтріпані в походах обмотки, прості, відверті обличчя, однак, дивишся на них і надивитися не можеш.

Всесвіт, однак, нерухомим здасться, якщо не числити різних істот, наділених здатністю власного руху.

Рєпніна не побоялася написати Орлову, добиваючись помилування або, принаймні, дозволу Шевченкові малювати.

Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани.

Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату; потім Володя прибудував сінці зі шлакоблоків, потім ще кімнату.

От уже кого спроста не розкусиш, так це Левка, - і собі посміхнулася Зося. - А втім, усі вони добрі.

Я знаю дивну річ на світі є людина що береже несказані слова.

Лети моя пісне лети над горами ген-ген до верхів'я гори.

Тебе рідний краю до болю кохаю навік полонив ти мене.

Розваж мене Музо моя ти порадо! Так важко всей вечір на серці мені.

Дорогий діду а які в сонця ключі?

Я стужився мила за тобою з туги обернувся мимохіть в явора...

Чи знаєте ви коли зазеленіє жито?

Ой не клубочся тумане листя не в'яль тополине.

Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.

Дяка щирая тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти мое личенько.

Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите.

Ой ти дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько колюче терня?

Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці.

Неси ж мене, коню, по чистому полю.

Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

О, краю рідний мій! Твої краї безкраї!

прислівник

прийменник

сполучник

частка

 сполучник

 прийменник

 частка

прислівник

іменник

займенник

прикметник

частка

іменник

прислівник

прийменник

сполучник

дієслово

ф.д. дієприслівник

ф.д. дієприкметник

прикметник

дієслово

ф.д. дієприкметник

ф.д. дієприслівник

прислівник

прикметник