Просте речення. Двоскладне речення.

Сонячний серпанок покриває дерева.

Талант малювати має не кожна людина.

Спадають млосно вечори липневі.

Тиха вода завжди глибока.

Весна - художник дуже знаменитий.

Брат став дизайнером.

Мистецтво - найкращий педагог.

З вітром весняним сосна розмовляє.

дівчата / сестрички, лікар /терапевт

дерево / каштан, заєць / русак

місто / Львів. учитель / фізик

хлопець / богатир, красуня / верба

Ріка.

Конка.

Сьогодні.

Річкою.

Море.

Бажання.

Освіжитися.

Підсилювало.

Тендітні, вразливі анемони розгортали пелюстки кольору слонової кості з винно-червоними полисками.

Я не вірив твоїм словам, гірким, як полиновий мед.

Серед листя інжиру та цитрусів, трохи нижче квітника, роїлися смарагдові жаби-скрекотушки – справжнісінькі атласні цукерки.

Стоїмо нагорі, серед виноградних лоз, чекаємо, коли розвидніє і появляться птахи.

Кріпак, незграба, злидень, гайдамака ... Чи це не ти?

Малюк і муж, і ветхий дід прославлять Кобзаря!

Яблуко червонобоке зірвав старший мій син Микитко.

 Катря Катрю видає, приданого не дає.

хризантема квітка  

ріка Верещиця

красень парубок

опера Запорожець за Дунаєм

курган велетень

окунь риба

розрив трава

мережа Фейсбук

урочище Нечимне

сузір'я Чумацький Шлях

кінофільм Поводир

 аеропорт Бориспіль

річка Тиса, Чернігів місто

Шевченко художник, планета Меркурій

хлопець киянин, заєць біляк

дуб велетень, риба щука

ліс чарівник, гетьман Хмельницький

Київ місто, льон довгунець

гора Кіліманджаро, Василина красуня

 Дніпро ріка, дерево смерека.

товариші філологи, місто Київ

Зрештою, мати крадькома таки знищила псалтир.

Недаром деякі жіночі тонкі душі не витримували їхніх концертів.

Пірат веселий грає ланцюгом і дротом.

Мати боялась і ненавиділа старців.

А в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Звертався дід до коня, сідаючи на воза.

На півдні густою порошею курить угорі біла дорога

Сходять ароматом сади

Роки життя не владні над тобою

Наше життя - бурхливий океан

Світло сонця розлилося по всьому степу

Клен навпроти кидав тінь на грядки

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

Книга постійно нас навчає.

Любіть і боріться за щастя безкрає.

Слухаю я вечорову тишу.

Люди здавна помічали красу природи.

Хлопці місцеві танці затіяли.

Вечірня зоря грає весело.   

Україно тернова, свята і висока, не зів’януть твої корогви. 

У полі, мамо, з пісні проросло жито.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці.    

Безумовно, земля не може жити без сонця, а людина – без щастя.

Шумлять гомінливі міста, неначе співає небес висота.

Нехай мої співи лунають по рідній землі.   

Справжня весна ще далеко, ще за горами, за морями.

Зачудовано стоять дерева, затих вечір.

Увечері стало хмариться, тому смеркало швидко.         

Крізь густий осінній дощ пробивалося сонце.

Стояла ніч.

Прилинув тихий теплий вечір.

Синиця славу розпустила, що може море запалить.

Одна Соломія не може гаятись ні хвилини.

Зима прийде нескоро.

Забудь себе – хай щастя мають люди.

А чи радість буває гіркою?

Два ведмеді в одній барлозі не живуть.

словосполучення

слово

речення