"Просте речення. Двоскладне речення"

 Я вранці голос горлиці люблю. 

Довго я не хотіла коситись весні

Шукайте цензора в собі. 

Відмикаю світанок скрипічним ключем

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить 

 В чагарниках акацій посвистували червоногруді снігурі

Наука для людини —як сонце для життя

 У небі місяць лине, одцвітає вечір, в лузі на калині соловей щебече.

Дідусь пішов косити.

Сто зозуль кувало щовесни.

 Машина спускалася в байрак.

 Мені осіння ніч короткою здається.

 Не той тепер Миргород, Хорол річка не та.

За яскраве забарвлення дали омелюхам ще одну назву красавки.

Дрозди чикотні з діловитим азартом дзьобали ягоди.

 Князь Кий скликав усіх мужів на раду.

 Снаряди почали вже падати в річку.

Осінь стояла червоно-багряна, палаюча, суха.

 І нехай наше життя буде чудесною піснею.

 Тече вода в синє море, та не витікає.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

 У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

 тигра

шакалів

зграя шакалів

цілком

 хлопець

 з дівчиною поспішали

 хлопець з дівчиною

поспішали

 іменником у формі Н.в.

 займенником у формі Н.в.

 неозначеною формою дієслова

іншими частинами мови в значенні іменника

 Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

 Нехай тендітні пальчики торкнуть вам серце і вуста.

Над синім бором у рудих корчах мела-крутила крута зима.

 Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

На небі сонце - серед нив я

 Син від роскоші вередує

Цього року вродило краще

 Зима крізь вії дивиться на світ

Творчість завжди мрійна й тривожна

Якою красивою є людина в праці

Спадають млосно вечори липневі

 Тиха вода завжди глибока

Дороги розмиті, і чується крик журавлів (Л.Костенко).

 Я, зима, не сива, я, зима, красива (В.Василашко).

 Тихі, ніжні зорі спадали з неба (Леся Українка)

 Тривога прадіда мені заснути не дає (Л.Талалай).

 Ми з тобою будемо радіти.

Розповідь була цікавою.

 Злодії накивали п’ятами.

Зірки не гаснуть довго.

Він рідний нашим городам і селам.

Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина.

Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно.

Перший обов’язок козака дотримати товариства.  

З вітальні ллються звуки, веселі, радісні.

Як же вірять у весну ці обмерзлі гілки на деревах.

Везе Марко Катерині сукна дорогого, а батькові шитий пояс шовку червоного, а наймичці на очіпок парчі золотої.

 Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом.

1-В; 2- А; 3-Б; 4-Д; 5-Г

1-А; 2- Г; 3-Б; 4-Д; 5-В

1-В; 2- Г; 3-Б; 4-А; 5-Д

1-Д; 2- Г; 3-Б; 4-А; 5-В