Просте речення.Двоскладне речення.

речення з кількома граматичними основами.

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються сурядними сполучниками

граматично організована одиниця мови, яка має одну граматичну основу

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються підрядним зв’язком

у яких наявні обидва головні члени — підмет і присудок

у яких головний член означає дію, що стосується певної особи

з одним головним членом

у яких дійова особа мислиться неозначено

Снаряди почали вже падати в річку.

І нехай наше життя буде чудесною піснею.

Осінь стояла червоно-багряна,

палаюча, суха

Тече вода в синє море, та не витікає.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

Три тополі в орнім полі посадили школярі (А.Малишко).

Летить до вирію, до теплої мети гусей згуртованих черга широкрила (М.Рильський )

У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає (М.Рильський ).

Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М.Рильський).

Хто не знає грабельок звичайних з родини геранієвих? (А. Давидов).

Величезними просторами родючих земель в Україні володіли польські магнати Потоцькі (Л. Іванов).

Темна ніч сповила спорожніле місто (В. Мірошніченко).

Вороний не вагається, скаче прямо на Всеволода (Д. Міщенко).

Рід князів Острозьких був відомий з давніх-давен (О. Іваненко).

Стежечка вив’юнилася до велетенського кряжистого дуба на чистій галяві (Є. Гуцало).

 Уже стояла пополудня пора (Є. Гуцало).

По синіх водах небес плив місяць (Є. Гуцало).

Мова кожного народу явище давнє (Г. Нудьга).

Національна мова це здобуток культури, духовної діяльності певного народу (Г. Нудьга).

Мова основа культури нації, найбільший її скарб (Г. Нудьга).

Доля української мови сумна й героїчна водночас (Г. Нудьга).

Матері забуть не в силі.

Я – долонька рідної ріллі.

Увечері люди почали сходитись.

Ми протирали штани на шкільній парті.

Осінь сідає від спраги великої коси змочити та випити кухоль води (А.Малишко)

Мати їм дає вечеряти борщ і кашу в казані (А.Малишко).

Всяк свого б берега й держався (Л.Глібов).

Епоху ... з нас кожен має право обирати (М.Рильський).

 Земля не полігон, земля це нива, щоб сіяти.

Усяка праця почесна.

За погані речі треба бити в плечі.

Порожній млин і без вітру меле.

Вода стояла темно-вишневого кольору.

Неси ж мене, коню, по чистому полю.

Я вірші став писать під вечір золотий.

 Пам’ять наша – глибокий колодязь, на дні якого затонуло синє небо.