Просте речення. Двоскладне речення

Тополі в орнім полі посадили школярі (А.Малишко).

У травах три коники, як зелені гноми, на скрипку грають.(М.Рильський ).

Летить до вирію, до теплої мети гусей згуртованих черга широкрила (М.Рильський )

Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М.Рильський).

 Осінь сідає від спраги великої коси змочити та випити кухоль води (А.Малишко)

Мати їм дає вечеряти борщ і кашу в казані (А.Малишко).

Всяк свого берега й радий держатися (Л.Глібов).

Епоху ... з нас кожен обирає (М.Рильський).

Дороги розмиті, і чується крик журавлів (Л.Костенко).

 Я, зима, не сива, я, зима, красива (В.Василашко).

Тихі, ніжні зорі спадали з неба (Леся Українка)

Тривога прадіда мені заснути не дає (Л.Талалай).

Хто не знає грабельок звичайних з родини геранієвих? (А. Давидов).

Темна ніч сповила спорожніле місто (В. Мірошніченко).

 Учительська вражала своїм масивним виглядом. (Л. Іванов).

Вороний кінь не вагається, скаче прямо на Всеволода (Д. Міщенко).

Рід князів Острозьких походить (О. Іваненко).

Стежечка вив’юнилася до велетенського кряжистого дуба на чистій галяві (Є. Гуцало).

Уже пополудня вулиця починає оживати.(Є. Гуцало).

По синіх водах небес плив місяць (Є. Гуцало).

Мова вже досконала. (Г. Нудьга).

Доля української мови сумна й героїчна водночас (Г. Нудьга).

Національна мова це здобуток культури, духовної діяльності певного народу (Г. Нудьга).

Ми основа культури нації, найбільший її скарб (Г. Нудьга).

Рушники і плахти мов щемливий спогад дитинства (І. Цюпа).

Матері забуть не в силі.

Увечері люди почали сходитись.

Я працюю у школі.

Харків - перша столиця

Ми чисті перед совістю, нащадками, планетою.

Тільки людина здійснює неможливе.

А я таки мережить буду тихенько білії листи.

Я можу слухати весну.

Ранок наступного дня сповитий шовками небесної блакиті.

Не будь тією людиною, що догори щетиною.

Поезія дух народу, сила його і слава..

Красне слово є золотий ключ.

Професор Ніна Іванівна прочитала лекцію.

До початку фільму лишалося десять хвилин.

Біля школи росло багато дерев.

У відповідь надійшли сотня листів.

Ми з тобою будемо радіти.

Розповідь була цікавою.

Злодії швидко накивали п’ятами.

Зірки не гаснуть .

Він рідний нашим городам і селам.

Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина.

Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно.

Перший обов’язок козака дотримати товариства.  

Миколка спав без задніх ніг.

Повітря було наскрізь сухе.

Оксана відчинила балконні двері.

Осіннє сонце сипало промінням, ніби браслетом із золота.

Два кавуни однією рукою не втримаєш.

Хвилина годину береже.

Як побачиш своїх, кланяйся нашим.

Птах знає співати, а пес кусати.

Вода стояла темно-вишневого кольору.

Пам’ять наша – глибокий колодязь, на дні якого затонуло синє небо.

Неси ж мене, коню, по чистому полю.

Я вірші став писать під вечір золотий.

Усяка праця почесна.

За погані речі треба бити в плечі.

Земля стала полігоном.

Два та два чотири.

З того часу минуло три роки.

Більшість учнів відвідують спортивну школу.

Десяток олівців лежало в шафі.

Директор Антоніна Іванівна підписала наказ.

Без роботи день роком стає.

Хіба є хто на світі крилатіший за людину?

Рання пташка росу оббиває.

Море рибальське поле.

Братова шапка лежала на стільці.

На десерт подали бісквіт у шоколаді.

День видався надзвичайно теплим.

Сонце подарувало землі своє тепло.

Не забувайте своїх рідних

Як же вірять у весну ці обмерзлі гілки на деревах.

Везе Марко з Катериною по дорозі .

Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом.