Просте речення. Двоскладне речення

Ми – спадкоємці спадків розграбованих (Л. Костенко). 

Неси ж мене, коню, по чистому полю (І. Франко). 

Шевченко дав орлиний злет українському слову (О. Гончар). 

Добре діло роби сміло (Нар.тв.).

Іменник

Речення

Словосполучення

Дієслово

Нема тепер таких річок, як ти була колись, Десно (О.Довженко).

Думи мої, думи мої, ви мої єдині, не кидайте хоч ви мене при лихій годині (Т.Шевченко).

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л.Костенко).

Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? (Леся Українка).

Іменник

Прислівник

Дієслово

Прикметник

Висока гора спускалася покатом і обірвалася над самою Россю (І.Нечуй-Левицький).

Садок тішиться підсиненим туманцем дозрілих слив (Є.Гуцало).

Густо-густо висипали зорі на небі (І.Нечуй-Левицький).

Степ спочиває, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки (О.Гончар).

Подруга хоче поїхати відпочивати в Крим.

Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить (І. Франко). 

Ясне сонце підіймалось десь далеко за лісом (Панас Мирний). 

Друзі пізнаються у біді (Нар.тв.).

Усі слова народжені діянням, трудом (В.Сухомлинський).

Слово то дивний витвір людини (В.Сухомлинський).

Розумний ви, Толику, та серце у вас мов зернина весною (М.Руденко).

Базіка не робітник (Народна творчість).

Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева ( О.Гончар).

Без знань не керуватимеш складними механізмами (З газ.).

Він був незвичний, той смуток (Т.Шевченко).

Напровесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими (З.Тулуб).

Рідна мова – глибока сфера.

Я з тобою ні разу за руку не взявся.

Один служив у армії, другий працював на заводі. 

Небо чисте, темне, запашне.

Жити щасливо мусить кожна людина (Р. Братунь).

Поезія – це свято, як любов (Л. Костенко). 

Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Ч. Качура).

Земля зеленіє тендітною травою (М. Стельмах). 

Мова кожного народу явище давнє (Г.Нудьга).

Доля української мови сумна й героїчна водночас (Г.Нудьга).

Національна мова це здобуток культури, духовної діяльності певного народу (Г.Нудьга).

Мова основа культури нації, найбільший її скарб (Г.Нудьга).

Ми з Віктором мовчки киваємо головами. 

На вулицях блідне священний той день.

Все пахне молодістю і життям.

Десь далеко з-за діброви лине «кру».