Контрольна тестова робота №4.Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей із синтаксису, пунктуації і стилістики.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана

Певно руїну та буря зробила?

Він навіть не сумнівався у виборі професії.

Усе-таки в мудрої людини довгі вуха й короткий язик.

Життя прожити … потоптати сум, єством своїм прославити людину!

Усі зійшлися… і хлопці, й дівчата під крилом голубим тишини.

Де-не-де біля вирв сивіє або безводний полин … або пахучий чебрець.

Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і вже орудувала нею ... наче наймичкою.

Наче все покрилось туманом … і ріка, і гори, і сади.

Вода принаймні збирається завжди внизу, під самою скелею у чудово опоряджений, декілька років тому, ставочок.

Вода принаймні збирається завжди внизу, під самою скелею, у чудово опоряджений декілька років тому ставочок.

Вода,принаймні, збирається завжди внизу, під самою скелею, у чудово опоряджений, декілька років тому ставочок.

Вода принаймні збирається завжди внизу, під самою скелею, у, чудово опоряджений декілька років тому, ставочок.

Вода принаймні збирається завжди внизу, під самою скелею, у чудово опоряджений декілька років тому, ставочок.

Не можна, по-перше, брати істину в оренду, а, по-друге, сіяти на ній чортополох.

Не можна, по-перше, брати істину в оренду, а по-друге –  сіяти на ній чортополох.

Не можна, по-перше: брати істину в оренду, а ,по-друге: сіяти на ній чортополох.

Не можна, по-перше, –  брати істину в оренду, а, по-друге, –  сіяти на ній чортополох.

Не можна по-перше: брати істину в оренду, а по-друге: сіяти на ній чортополох.

Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитними тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і навіть ледачі гарбузи в різнокольорових сорочках...

Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитними тінями, й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і навіть ледачі гарбузи в різнокольорових сорочках...

Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитними тінями, й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і, навіть, ледачі гарбузи в різнокольорових сорочках...

Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитними тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і, навіть, ледачі гарбузи в різнокольорових сорочках...

Ураз усе покращало біля мене – і ясени з блакитними тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і навіть ледачі гарбузи в різнокольорових сорочках...

По печері, звісно, і діти, і дорослі пересувалися, згорбившись.

По печері звісно: і діти, і дорослі пересувалися, згорбившись.

По печері, звісно: і діти, і дорослі – пересувалися згорбившись.

По печері, звісно, і діти, і дорослі пересувалися згорбившись.

По печері, звісно, і діти і дорослі пересувалися, згорбившись.

Ой ти пташко, жовтобоко, не клади гнізда високо,а клади лиш на лужку,

на зеленім моріжку.

Ой, ти, пташко, жовтобоко, не клади гнізда високо,а клади лиш на лужку,

на зеленім моріжку.

Ой, ти, пташко жовтобоко не клади гнізда високо,а клади лиш на лужку,

на зеленім моріжку.

Ой, ти, пташко жовтобоко, не клади гнізда високо,а клади лиш на лужку,

на зеленім моріжку.

Ой ти, пташко жовтобоко, не клади гнізда високо,а клади лиш на лужку,

на зеленім моріжку.

А може чиєсь сумління подібне до вулика, розтривоженого людьми.

А, може, чиєсь сумління подібне до вулика; розтривоженого людьми.

А може, чиєсь сумління подібне до вулика, розтривоженого людьми.

А, може, чиєсь сумління подібне до вулика, розтривоженого людьми.

А може, чиєсь сумління, подібне до вулика, розтривоженого людьми.

Не поклонившись до землі гриба не знайдеш.

До ставка вся наша братія городами бігла не чуючи ніг.

Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

Кущі жасмину закутавшись у білі хустки розсіювали навколо аромат.

У туман загорнувшись тополі в душі виграють мінорну гаму.

Яскраві квіти умиті літнім дощем ніби випромінювали духмяні пахощі.

Шуміла річка вкрита білими сережками піни.

Залитий теплим сонячним промінням степ одразу принишк.

Полум’я охопило місток перекинутий через річку.

Ненажерливий вогонь шматував просторий будинок похапцем лизав стіни

засипані всередині землею.

Чи винні ми щось комусь у житті, окрім наших батьків?

Зліва, на пагорбі, оточеному глибоким ровом, палав дерев’яний замок.

Тут, обабіч шляху, лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивами.

Буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік.

Не шкодуй добра мені, людині, щастя не жалій моїм літам.

1А, 2Д, 3В, 4Б

1А, 2Б, 3В, 4Г

1Б, 2А, 3В, 4Д

1Б, 2 А, 3В, 4Г

1А, 2Б, 3Д, 4Г

1

2

3

4

5

Із тебе, першої моєї вулиці, почав я відкривати білий світ.

А он він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру.

І наша земля, засніжена й біла, кличе в простори свої.

Під нами прокидався туман, а над нами падало й падало листя – золоті сльози осені. 

А он уже видніє з далини столиця Вишнивецького – Лубни.

Акація стояла в цвіту, заквітчана безліччю білих китиць.

Верхи на тих возах примостилися високі халабуди, виплетені з лози, прикриті зверху лихою рядниною.

Тепло дихнула в лице чорна рілля, повна спокою й надії.

Сильна, вправна працювала вона завзято і самовіддано.

І наша земля, засніжена й біла, кличе в простори свої.

Дівчата до речі часто зачіпали Івана, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

Дівчата до речі часто зачіпали Івана, жартуючи, а він усе стояв, похнюпившись.

Дівчата до речі часто зачіпали Івана, жартуючи, а він, усе стояв похнюпившись.

Дівчата до речі часто зачіпали Івана жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

Дівчата, до речі, часто зачіпали Івана, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

Вже почалось мабуть майбутнє.

Він їхав із людиною яка мабуть знала багато цікавих фільмів.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Справді добре сміється той хто сміється останній.

Олені Петрівні ......... що весна буде ранньою.

Це місто .........мені величезним і загадковим.

Батькам........що вже пізно виходити на прогулянку.

А донька.......дорослих не бачить і не чує.

Гей ви, струни мої золоті, голосні, вам не знати ніколи печалі!

Якось сину брів я полем, весь заглиблений у себе.

О людино коли, повна щастя й привіту, заживеш ти в добрі цього ясного світу.

Я для тебе мій, краю, все – посильне людині – зроблю.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах налжердках у сінях в повітці попід стріхою в сипанках в мішечках та мішках.

На світі можна жить без еталонів по-різному дивитися на світ

широкими очима з-під долоні крізь пальці у кватирку з-за воріт.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Усе було все кануло у Лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Моє село мої тумани мої весінні солов’ї досвітні роси на світанні і грози й вигроми мої усе це не забуду ніколи.

Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі вибухи мін снарядів ні навіть невимовний страх ніщо не могло спинити хлопця.

 Все тут мовби однакове і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

А ніч була дивна тепла та тиха.

Чудний наш народ і сильний і сумний.

Надворі повсюди лежала роса на пожовклій траві осінній на круглій павутині попід стріхою у хліві, на капустах у городі.

„Кобзар” читали перечитували заучували напам’ять і переписували в Києві у Харкові у Полтаві і в інших містах і селах по обидва боки Дніпра.

Все і дзвінкі гори, і дзвінке повітря і ліси починало від кожного слова бриніти як грандіозна мембрана.

Усього потроху добавляє в горщик і помідор і петрушку і цибулю і стручок перцю і листок лаврового листя.

Наші вуличани, окрім хліборобства, ще мають і ремесло в руках столярство шевство, стельмахівство, бондарство й мірошництво.

Львів неповторний ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Неповага до сина й сором перед своїми дітьми і гнів і злість усе злилось до купи в його душі.

Коцюбинський знав дев’ять мов три слов’янські українську російську польську;

три романські французьку італійську румунську; три східні турецьку татарську та циганську.

Материне шлюбне вбрання біла сорочка вишита великими чорними квітками

вишнева шовкова спідниця теж у квітку і веселе намисто з коралів і розмаїтої стрічки все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких

по місцях недолі й сліз.

 І в промисловості і на транспорті все ширше і ширше впроваджується автоматика й телемеханіка.

Батько швидко вийшов, зачинивши за собою двері.

Починаючи з часів Ярослава, Софія Київська стає важливим центром східнослов’янської держави.

Розставшись із головою, за кашкетом не плачуть.

Виконавши проект, у нього з’явилися нові ідеї.

Високо в небі, розкинувши могутні крила, кружляв степовий орел