Просте ускладнене речення. Підготовка до ЗНО

За містом кучерявий голубий ласкавий дим.

 Низький дерев’яний будинок стояв на околиці села.

 Скроплений росою холодний ранок вабив мене в далечінь.

3 кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

 Поля ліси голубе небо все викликає в мене радість.

Усе цікавить дитину будинки і машини пташки і комашки.

Усе його цікавило а саме дорога ліс окопи під лісом.

Ці всі дерева дуби клени сосни є предметом зацікавлення ботаніка.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

  Дощами вмиті журавлі в блакиті одлітають у тривожний дальній шлях.

 Річка посріблена місяцем вилася попід горою.

 Вони проходили повз гай пронизаний ранковими променями.

 І залита жарким рум’янцем перемайнула до іншого куща.

 Гола земля бита крилами вітру безнадійно сіріла під олив’яним небом.

Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.

 Не лякані ніким у цій напівдикій лісовій річечці в'юни допливали мало не до ніг Марка.

 Учень не зрозумівши запитав ще раз.

Вона сиділа замислившись.

Посеред плеса вода сказившись починала хлюпати й кружляти.

 Зробивши не кажи що не робив.

Яблуні зацвівши в росах заплачуть.

Вона читала лежачи на ліжку.

Працював не покладаючи рук.

Летять курличучи у вирій журавлі.

 Якщо придивитися уважніше, можна помітити: те, що здавалося байдужістю, насправді було стриманістю й честю.

Сонце світило надзвичайно яскраво, від чого здавалося що все тут позолочене.

Книга здавалося і справді вміла говорити зі мною, вона мала властивість розкривати дивовижні світи, переносячи мене в них.

 Людям здавалося що правди вже ніколи не буде, справедливості чекати не слід.

Я принаймні ніколи її не ображав.

 Інколи найщиріша правда здається несусвітньою брехнею.

 ЗНО відбувається традиційно навесні.

 Ви зараз звичайно можете змінити своє ставлення до мене.

 Чорніє поле і гай, і гори.

Ніч була хоч і зоряна, але темна.

О слово рідне, орле скутий!

 Ми поверталися додому, накупавшись вволю й набігавшись донесхочу.

 … проте й літні радують моє серце.

… але не терплю холодних осінніх.

… напоєні пахощами бузку.

 … зі сміхом дітей надворі.

 Почервонів як рак.

Його викликали до суду як свідка.

 Вона була як полотно бліда і перелякана.

 Люди як люди.

уточнююча обставина

звертання

вставне слово

однорідні означення

уточнююча обставина

звертання

вставне слово

однорідне означення

уточнювальна обставина

звертання

вставне слово

однорідне означення

 уточнювальна обставина

відокремлена прикладка

 однорідне означення

 звертання

Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

 Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.