Простий та складений присудок

Люди повинні більше дивитись на зорі.

Уранці місто оживає

Буду я навчатись мови золотої.

Культура мови-це духовне обличчя людини.

Без труда нема плода.

У хаті було чисто та гарно

Говорити - річ нудна.

Тихий вечір.

Буду я навчатись мови золотої.

З ніччю я миритися не хочу.

Які щасливі очі у казок.

Хто? Що?

Який? Яка? Яке?

Де? Куди? Звідки?

Що робить? Що робив?

Хто? Що?

Який? Яка? Яке?

Де? Куди? Звідки?

Що робить? Що робив?

Речення, в яких немає другорядних членів.

Речення, в яких тільки один другорядний член.

Речення, в яких нема ані підмета ані присудка

Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

« Добре» й « швидко» бувають разом рідко.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

А. Я хочу погостювати в батька-матері.

Б. У нас піснями тепла вся земля.

В. Ще мене з колиски люба мати вчила мову рідну шанувати.

Г. Не багатство ти шануй, не вроду, мову бережи свого народу.

А. Твір я буду писати завтра.

Б. Подруга буде їхати додому поїздом.

В. Дівчина почала вишивати скатертину.

Г. Зараз же сідай і пиши лист до матері.

присудок

додаток

підмет

означення

Прожити вік – не поле перейти.

Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

На давніх партизанських тропах лишилась спогадом війна.

Весь день на дротах коливається дощик.

Затихне і знову журитись почне.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева. 

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Так, я буду крізь сльози сміятись…