Пряма і непряма мова

 Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова. 

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

Плачинда стверджує що мова об’єднує згуртовує людей у націю.

 Ви говоріть а ми будемо слухати.

 Яка ти розкішна земле думала Маланка.

 Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись моя бабуся.

 Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

  Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

 «П, - а , - П».

 «П, - а : - П».

 «П, - а . - П».

  «П! – а. - П».

 Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

 Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

  Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

  Гетьман заперечив головою, що не хоче.

 цитатою 

  діалогом

  непрямою мовою

 прямою мовою

 «П», — а.

 «П! — а. — П...»

  «П, — а: — П».

  «П, — а, — п».

 Пригадую баба часто казала мені, що а хай тебе поб'є святе Різдво.

 Сестра просила брата, що заграй на скрипці.

  Михайло менi сказав, що ви збираєтесь їхати аж туди, де зовсiм немає лiсiв... 

  Батько розгублено сказав, що ти дивись.

  "Ті школярі,— писав В.О.Сухомлинський, — які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями".

 Ті школярі,— "писав В.О.Сухомлинський",— які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями.

  "Ті школярі",—писав В.О.Сухомлинський,— "які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями".

  "Ті школярі", — писав В.О.Сухомлинський,— які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями."

кома;

лапки, тире, двокрапка;

тире;

крапка з комою.

речення, що вказує, кому належить пряма мова;

речення, що вказує на манеру вести розмову;

речення, що вказує, кому належить пряма мова, за яких обставин висловлена, яка манера вести розмову в людини та інше;

речення, що вказує на опис ситуацій мовлення.

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

Учітеся ти нам прорік борітеся з ярмом неволі.

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність.

Яка краса писав Рєпін з України.