Пряма і непряма мова. Діалог.

за змістом та інтонаційно;

за допомогою сполучників;

за змістом;

за допомогою розділових знаків.

кома;

лапки, тире, двокрапка;

тире;

крапка з комою.

чуже мовлення, передане довільно;

слова, які вказують, кому належить гучне мовлення;

чуже мовлення, передане дослівно;

чуже мовлення, передане не дослівно, а із збереженням лише основного змісту висловлювання.

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора.

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

А: «П (?!)».

«П», — а.

«П (?!)» — а.

«П», — а, — «П».

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора.

так;

ні;

потрібно декілька речень, щоб передати зміст;

потрібно створити діалог.

На думку Івана Цюпи, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, що доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, — це найбільше досягнення людини, прекрасне і свята.

«П, — а, — п».

«П, — а: — П».

«П! — а. — П!»

А: «П!»

«Ти, Михайло, — кажу, — хоч би разочок на неї глянув, бач. як вона до тебе світиться».

  Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: «Вона любила твою тата. А ти на нього схожий…»

 «Цирк?……перепитав Оверко, — Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять».

Подивився на чисту пелену снігу, а тоді написав пальцем великими літерами: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає».

"Гриміла наша мінометна і гриміти буде!", - запевнили товариші Васю на прощання

 Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

 Котився віночок по полю, просився у женчиків додому - "Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу".

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" - не втримався Хаєцький.

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?»

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає. 

Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. 

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

«Слово – перше дзеркало духу, – казав Петрарка, – а дух – головний поводир слова».

«Кожний українець повинен знати одну-дві чужі мови, – писав Борис Грінченко, – і вчити змалечку того своїх дітей».

«Якщо ми не дамо народові можливості вчитися своєю мовою, він стане вчитися чужою – і наша нація зникне», – стверджував Микола Костомаров.

Панас Мирний писав: «Найбільше славиться поміж людьми той народ, у якого його мова розвинута та збагачена творами всякого письменства».

«Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари – духовного каліцтва,– говорив 

Нудьга і додавав – Дорослі мають пам’ятати цю велику істину й прищеплювати її своїм дітям».

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».