Пряма і непряма мова. Діалог. Цитата

А) В. Базилевський: Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь національне прозирати вселюдське;

Б) «Маруся Чурай» Ліни Костенко – не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це – партитура вічних мотивів духовного буття на­роду...» (М.Слабошпицький).

В) Поетеса радить читачеві «Віддай людині крихітку себе».;

Г) Ліна Костенко дивується з вчинків окремих людей, коли: «Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла».;

А) «Уже перші поетичні збірки Ліни Костенко – відзначив літературознавець Іван Дзюба, – засвідчили прихід в українську літературу надзвичайно сильної поетичної особистості».;

Б) «У добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями, –  захоплюється позицією Л. Костенко дослідник літератури Володимир Панченко, –  її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів».;

  В) «Ліна Костенко, – робить висновок дослідник творчості авторки Григорій  Клочек,   – прямий духовний нащадок Шевченка, Лесі Українки, Франка… Вона наближена до Істини. У неї абсолютний слух до «голосу віків».;

Г) «Змири гординю, приклони коліна / Торкнись душею їхньої строки, – закликає В. Ковтуненко, – Чурай Маруся, Леся, горда Ліна – / Богині слова і святі жінки».