Пряма мова. Діалог

висловлення певної особи, передане від імені того, хто з нею спілкувався

точно відтворене висловлення певної особи, передане від її імені

приблизно передане висловлення певної особи

лапки

дужки

тире з обох боків

зв’язне висловлювання однієї особи

різновид прямої мови, що передає розмову двох осіб

слова, яке вказують, кому належить пряма мова

слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі

заключні слова кожного з діалогів

слова одного з учасників діалогу

вставними словами

словами автора

прямою мовою

є реченням з прямою мовою

є діалогом із двох реплік

є діалогом із трьох реплік

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

«П! - а, - п»

«П? –а: - П»

А : «П!» 

«Не чуєш, як літо пішло нашим народом?» – дивується мати.

Б. Мельник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: «Ще хтось молоти під’їхав.»

Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, – подумав сам собі, – тут, мабуть, сильніший дощ пройшов...

«Ну, з богом!», – сказав дядько Тихін.

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: «моя перша вчителька.»

А мати раптом «Чого ти мовчиш?»