пряма мова.діалог.цитата

речення з прямою мовою

діалог із двох реплік

діалог із трьох реплік

діалог із однієї репліки

Оленка поцікавилася чи сестричка допоможе прибрати в кімнаті.

Оленка поцікавилася сестричко ти допоможеш прибрати в кімнаті.

Оленка попросила сестричку допомогти прибирати в кімнаті.

Сестричко ти допоможеш прибрати в кімнаті поцікавилася Оленка.

А діалог

Б полілог

В цитата

Г пряма мова

Д непряма мова

«П, - а , - П».

  «П, - а : - П».

 «П, - а , - п».

 «П! – а: - П».

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

1

2

3

4

5

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

" Ой на морі хвиля грала, у долині роса впала ", - співала сумно дівчина.

" Може, я міг би вам допомогти ", - запитав незнайомий.

" Василько, йди сюди!" - гукнув із двору батько.

" У нашому парку - зауважила Стефа - завелися білки".

" Хто це?"- почувся голос по той бік зачинених дверей.

" Кості ломить, - бабуня каже й додає : - Буде дощ завтра".

Вставай, вставай , не лінуйся, - "Чую ніжний, проте невблаганний голос".

Богдан розсміявся : " Що ж я вам дам, коли маю один шмат хліба?"

" Чого ти журишся? - вона спитала тихо. - Чи плачеш ти за ким, чи скоїлося лихо?"

" Мамо, - кажу, - я піду надвір спати у сіно".

" Мамо, - радісно вигукує дівчинка, - весна!

" Я відчуваю, що в мені проростає режисер", каже співрозмовниця.

" Та й диваки оці дорослі, - помислив маленький принц ".

Отож маленький принц подумав : " З такої високої гори я зразу побачу всю планету ".

Прилетіли весняні птахи та й питають : " Чия це земля?"

Дуби протирають очі : " А з чиєї землі ростемо?"

Патріоти зраділи : " Сьогодні ми одержали лідера нації!"

"Коли побачу когось, хто потопає, - писав хлопчина, - то відразу кинуся у воду, аби допомогти йому".

Жоден президент ніколи не скаже : "ВІдгородімося від ворожого регіону, бо він став плацдармом для ворога".

" Стара виявилася поганою пророкинею, - сказала Галя, - Усе торочила, що не побачу я тебе ніколи".

" Тобі добре. Ти зі Львова", - кажуть мої київські друзі.

"Наступна станція - Хрещатик!", - буркотнув хтось по радіо.

Гарний соковитий баритон співає по радіо : "Моя душа, немов черешня".

"Поснідали? Що ви їли?" - запитує бабуня.

а) береться в лапки;

б) не береться ніколи в лапки;

в) пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире.

а) «П», – а.

б) «П, – а, – п?»

в) А: «П?»

а) А: «П».

а) А: «П!»

в) «П», – а.

тире

крапка

кома

лапки

кома

двокрапка

тире

лапки

А. – Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

Б. «Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула».

     – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

В. – Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

Г. – Доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

Панас Мирний писав, що «головна функція мови – комунікативна».

Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі.

В. Криценко поставив дуже важливе питання: «Хто ми в світі без рідного слова?»

«Кожній освіченій людині треба вдумливо ставитися до слова, - писала Є.Чак»

 Правильно твердять, що «слід ставитися до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе».

 В. Сухомлинський пи­сав: «Століттями мова народу була тією повноводою рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини».

 «...Історія нашого промислового Дон­басу почалася з будівництва заводів і шахт, але згодом цей регіон України постає культурною освоєною землею...»,— пи­сав В. Олефіренко.

 " зоряне небо — як споминів рій..."

В. Сосюра

«Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка» – подумалось мені.

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю».

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

Мирослав Дочинець радить – «Не виставляй напоказ усе, що маєш, – завтра вже нікого не здивуєш».

«Стерегти ліс», – сказав Харитон – «треба не рушницею, а любов’ю».

Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.

До булави треба голови!, казали запорожці.

Ой казали, говорили по всім селі люди — «Та вже з того козаченька нічого не буде!»

«Опізнився, небораче, одказав земляк йому, хто кохав життя ледаче, непереливки тому».

«Дозвольте і мені, панове, річ держать!» — тут обізвалася Лисиця.

Оксана довго міркувала, що подарувати сестрі на день народження.

Учень, який ретельно підготував доповідь, успішно відповів на всі запитання.

Можна сподіватися на те, що концерт Патрісії Каас в Україні ще відбудеться.

Водій автобуса сказав пасажирам, які щойно зайшли, що оплатіть проїзд.

У виступі головним було те, що демократичні цінності слід відстоювати.

 Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

  Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

  Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

  Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

 А: « П».

«П, - а, - п».

 «П», - а.

 «П?» - а.

  «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

  «Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

   «А що таке щастя?», - спитав я у матері.

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

 Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

  Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.