Пряма мова. Непряма мова. Цитата. Діалог

Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок...

«Люди, що створили цю живу красу, мабуть, у душі ─ поети»,- подумав я, оглядаючи все навколо.

Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки

В. Сухомлинський говорив, що «любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова».

Дослівний уривок із чийого-небуть висловлення або тексту, що наводиться для підтвердження чи пояснення певної думки

Це слова, які властиві мовленню людей певної професії

Це короткий влучний вислів

Кожне окреме висловлення учасників діалогу

Слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі

Це мова двох осіб

Чуже мовлення, яке передають не дослівно, а лише зі збереженням основного змісту

Це чуже мовлення передено дослівно

Це пряма мова, що передає розмову двох осіб

Я прощаюся з літом, і воно мені каже: "Прощавай !"

Добрий вечір,- заспівав позаду дівочий голос.

"Журавлі курличуть- летімо у вирій"

Щасти тобі в усьому Лідіє!

Не беріть від баби гостинця крикнула Мотря зі своєї хати.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Плачинда стверджує що мова об’єднує згуртовує людей у націю.

«Чи бачили таке, - сказав батько і, помовчавши, додав: - Готовий хлібороб, одним словом».

«Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка, - Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

"Дуб здавна користується в людей великою шаною" - згадував Береговець.

"О Лавріне, ти переміг мене, - сказав схвильовано Крауз: - Я хотів просити тебе про дочку".

Професор сказав, що мені важливо знати, яку статтю напишуть про нього.

Професор сказав, що йому важливо знати, яку статтю напишуть про мене.

Професор сказав, що важливо знати, яку статтю напишуть про мене.

Професор сказав, що йому важливо знати, яку статтю напишуть про нього.

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець й оглянув степ.

Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хочеш.

Що ж іди Іванку покірно обзивалася Марічка Така нам доля судилася.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

"П, - а, - П".

"П, - а: - п".

"П, - а: - П".

"П, - А, - П".

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

Як зазначає В. дон Герибольдт: Мова - це дух народу.

З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

Рая у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Рая у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала про щастя.

Якщо цитата наводиться як пряма мова.

Якщо цитата є частиною авторського речення.

Якщо цитата наводиться не повністю.

Якщо цитата подається у формі вірша.

... це точно відтворене висловлювання певної особи, передане від її імені.

 ...це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання.

  ... це розмова двох осіб.

  ...це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Карпо запитав про те, чи будемо ми ставити паркан, чи без паркану обійдемося.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

Сам до себе говорив Тимофій, земля пахне свіжим духом.