Пряма мова та непряма

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

двокрапка

тире

кома

лапки

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї. 

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

Тарас Шевченко вірив у велике майбутнє України й українського народу й палко закликав своїх земляків:

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає...

"Мова - то серце народу; гине мова - гине народ", це спостереження І.Огієнка містить у собі велику і сумну правду.

Тарас Шевченко був глибоко переконаний, що український народ порве кайдани колоніалізму, тому й заявляв -

"Борітеся - поборете!"

Ідеологи звинуватили Миколу Руденка, як він сам згадує, у "Грубих помилках у поетичній творчості".

Літо в осені питає, де ти поділа журавлів.

Зозуля горлиці жалілась, що доля мені недобрая судилась.

Тоня запитала, коли ти повернешся, Андрію.

Мій новий друг зізнався, що йому дуже подобається подорожувати та знайомитися з цікавими людьми.

Ще 100 років тому Михайло Грушевський сказав: «Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи, то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе».

Ніцше казав, що: «ніколи не збереже себе народ, якщо він трактує себе так, як його трактує сусід».

«Бери вершину, – писав Григорій Сковорода, – і матимеш середину».

«Мудрець мусить і з гною вибирати золото», – стверджував Сковорода.

І каже батько – «Ти хоч зрідка, але старайся приїздить».

«Заженуть мене сини швидко на піч», – думав старий Кайдаш, майструючи в повітці.

«Життя в неволі нічого не варте, – відказав Максими, – краще смерть».

«Я чув про це, — сказав він і додав: — А хто не чув!»  

Коли ми виходили з їдальні, він сказав, роботи багато,  розбалувались вони всi.

Карпо спитав у Лавріна, чи ми будемо городити тин, чи без тину обійдеться.

Андрій запитав у брата, коли вони разом підуть у зоопарк.

Захар Беркут сказав, доки ми будемо держатися купи, ніяка сила нас не пере-може.

кома

тире

кома й тире

крапка й тире

двокрапка

 «П», — а.

 «П! — а. — П...»

 «П, — а: — П».

  «П, — а, — п».

 Дивуюсь, радію, у серця питаю Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?

Я чув про це сказав він і додав А хто не чув...

  Хто творить розумну і добру людину — найкращий майстер таке було рішення стариків...

 Іди, доню каже мати не вік дівувати..