Пунктограми при прямій мові

Гарний соковитий баритон співає по радіо: «Моя душа, немов черешня».

«Наступна станція — Хрещатик!», — буркотнув хтось по радіо.

Патріоти зраділи: «Сьогодні ми одержали лідера нації!»

 «Поснідали? Що ви їли?» — запитує бабуня.

«Тобі добре. Ти зі Львова», — кажуть мої київські друзі, яким довелося відстоювати свою українську.

«Коли побачу когось, хто потопає, — писав хлопчина, — то відразу кинуся у воду, аби допомогти йому».

Жоден президент ніколи не скаже: «Відгородімося від ворожого регіону, бо він став плацдармом для ворога».

 «Стара виявилася поганою пророкинею, — сказала Галя, — Усе торочила, що не побачу я тебе ніколи».

Ми всі носимо на собі етикетку з написом — «Виявляти турботу! Поводитися

обережно! Делікатний товар!».

«Доля не усміхається рабам, — сказав Лев, інвертований на пустелю. — Доля усміхається людям».

«Скоро Майдан Незалежності стане пласким, як млинець», — написав хтось із журналістів.

«Але ж тепер ти розумієш, — кажу я собі, — що життя не закінчується разом з першим коханням?»

Колядники співають під дверима: «Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?»

«Не гальмуй, снікерсуй!» — підбадьорює мене на кожному кроці реклама.

«Від Благовіщенського теляти — добра не чекати,» — така є приказка.

«Який же я старий, — думає Яків. — Який старий, Боже мій!»

«Чудасія! — подумав я. — Космонавти літають у безмежному небі... А ми в

кукурудзі заблудилися».

«Нікого не чекаєш?» — у Бориному голосі звучить непідробне здивування й навіть трохи переляк.

«Так он воно що!» — радісно попідстрибували наші душі. — «Так ви, значить, не в тюрму нас, товаришу Паляничко».

Адвокат зауважив: «Цю справу виграти буде дуже складно».

Рекламні щити, білборди, мигтючі літери світлових реклам: «Дихай вільно, живи мобільно!»

«Може, відступитися?» — подумав Яків і зрозумів, що не відступиться, ні за яку ціну не відступиться.

Часом мені хочеться закричати до всього людства: «Люди! Зупинімось і візьмімо новий старт!»

«Готуючи страви, — зазначає Лі Чі. — Я б хотів зберегти традиційні аромати ки­тайських страв і розповісти про китайську кухню, яка є справжнім мистецтвом».

«Хочеш солоденького?», — запитала Оленка, простягаючи дві жмені цукерок.

Усе ввижалося: «Орлику Чураю, ой забили тебе ляхи у своєму краю!»

Сідаючи до столу, я привітав дружину: «Доброго ранку, моя люба!»

«Тихий і незвичний спокій!» — подумав Володимир.

Я з прикрістю думав: «Невже це і є її несподіванка?..»

Щодня обнімай тих, кого любиш, і скажи кожному з них: «Ти мені дорогий».

«Не буде Галя, буде другая», — сказала теща, кидаючи в каструлю лавровий лист.

«Казка — це те, чого ми хочемо. — сказав хлопець. — Це своєрідні символи наших бажань».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень, — наголосила Марія й додала. —Звісно ж, після Різдва».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень», — наголосила Марія й додала. —«Звісно ж, після Різдва».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень, — наголосила Марія й додала: —Звісно ж, після Різдва».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень, — наголосила Марія й додала: —звісно ж, після Різдва».

«П, — а. — П».

«П, — а, — п».

«П, -а:-П».

А: «П».

«П», — а.

«П, — а. — П».

«П, — а, — п».

«П, -а:-П».

А: «П».

«П», — а.

«П, — а. — П».

«П, — а, — п».

«П, -а:-П».

А: «П».

«П», — а.

«П, — а. — П».

«П, — а, — п».

«П, -а:-П».

А: «П».

«П», — а.