Пунктуація простого речення

спонукальні, емоційні, прості

спонукальні, розповідні, окличні

розповідні , питальні, спонукальні

прості,складні, розповідні

головні члени речення

граматична основа

речення

словосполучення

так

ні

можливо

не знаю

мають лише один головний член

непоширені

неускладнені

означено - особові, неозначено- особові, узагальнено- особові, називні, безособові

присудкові, неозначено- особові, узагальнено- особові, називні, безособові

означено - особові, підметові, узагальнено- особові, називні, безособові

На вулиці навесні світає рано

Ми з татусем були у парку

Хочу швидко навчитися праграмуванню

Решетом воду не носять

У нас не люблять крикливих

Буду захищати рідну землю

Навесні дощі йдуть теплими.

Зелений, тихий, спокійний ліс

Все- гори, садки, поля, радіють дщу.

Я до портфелю поклав такі речі: зошити, книжки, олівці- на уроці малювання знадобиться все

Мати, батько, сетра: мої родичі чекають на мої листи

просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням.

складне , двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням.

просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим додатком

просте, односкладне , поширене, повне, ускладнене відокремленою обставиною

А Коли мама Ілона Маска переїхала з дітьми до Канади, їй довелося працювати і вдень і вночі.

Б До речі, жінка ніколи не набридала дітям нудними повчаннями щодо навчання й роботи.

В Вона намагалася бути для родини прикладом в усьому, хоча тепер зауважує, що успіх дітей - лише їхня заслуга.

Г Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу і тому вони досягли всього самостійно.

Швидко надходив вечір морозний, зоряний.

А він, сліпий, сивоусий про колишнє плаче.

Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

Сільський чабан, дід Свирид, показав та розказав мені,

як із тієї солом’яної стріхи бриля шити.

Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної хати.

На ослінчику вона, матуся, сидить.

На сцені актори виконують п’єсу, яку створив письменник-драматург.

Росте дочка, смаглява і кирпата.

Радуюсь вам, молоді, тонкоброві, наче з бронзи відлиті, дзвінкі у розмові.

Радуюсь очам, налитим блакитом, радуюсь усмішкам, палким і відкритим.

Нам молодим, чужа була утома.

З-за густих акацій видко широкі сходи, нові, чистенькі.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Грицик, найліпший Саньків товариш, пасе за селом панські телиці.

Петрик, угледівши свого малого господаря, перейшов з розгніваного реву на докірливе гримкотіння.

Поволі, нога за ногою, пливе валка битим шляхом 

Тут, біля школи, посадимо квіти

Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І.Неч.-Лев.).

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо

Я вже прочитав казку та вірш

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Мама - найкращий друг дитини

 Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається різнобарвною веселкою, віє легкий вітерець.

Пролетіла ворона і змахнула сніг на доріжку.

Славте землю і весну, славте країну молоду. (З підручника)

Посадили над козаком явір та калину (Т. Шевченко)

 Молоденькі сади ми посадили на кручі, яворами пикрасили дорогу по ходу. (А. Малишко)

Глибокою старовиною віє від веснянок (Н. Шумада).

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив

Верни до мене, пам’яте моя...

О сарнонько, приходь вечірньою добою на скло прозорих вод...

1.є головним членом речення;

2.є другорядним членом речення;

3.не є членом речення;

4.може бути головним і другорядним членом речення

Все одно наша правда зверху.

Правда з того часу втекло вже чимало води.

Правда очі коле.

Таки правдою краще жити.

Непорушне й дзвінке повітря стало ще дзвінкішим, прозорішим, мов кришталь.

Мені здавалось, що вітер дужчав з кожною хвилиною.

З неозорої далини одна за одною накочувалися, бились об берег хвилі.

Кожен дотик вітровію, здавалось, висікав із них мелодію

Підметом

Додатком

Не є членом речення

Означенням

Угорі просвистіли крилами чирята, у броді скинулась риба...

А мати хоче научати, так соловейко не дає.

Лукавий чоловік сіє незгоду, а донощик приятелів сварить.

До чого ж гарно і весело було в нашому городі!

Дерево друг і помічник людини.

Прилітають північні пернаті гості сірувато-рожеві омелюхи качки гуси лебеді.

Серед них ходив і наш олень.

Споконвіку пісня була вірним супутником сестрою і другом людини.