Пунктуаційна норма Варіант 2

Поезія це завжди неповторність.

Вода з вогнем не товариші.

Бджола відома трудівниця.

Любити не знати спокою.

Коли вогонь розгориться то спалює і мокре і сухе.

Без розуму ні сокирою рубати ні личака в'язати.

І так і сяк намагався відкрити скриньку зась!

Ні під столом ні біля ліжка Тома не було.

Живеш, переймаєшся, на все реагуєш, а згодом озирнешся - уже й не згадаєш, що коли було й чи взагалі було?

Уранці ні світ, ні зоря я прибігла з гуртожитку на автобусну зупинку й цілих півгодини чекала на перший автобус.

У хаті не тільки дід з бабою, а й гостей повно, племінник з дружиною і двоє дрібних діточок.

Тато великий, сильний, мужній, найсильніший у світі - з ним нічого не може трапитися...

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

І ліс і фіолетові тіні і зоряна ніч усе було урочисто прекрасним і близьким.

На вершечку стрілецької гори на горах і видолинках скрізь уже панувала тиша.

І подумав Стефко що вже ніхто його не любить ні теля ані сонце ані співуча липа...

Стоять верби, опущені зелененьким листям, і, здається, чують сплески журавлиних сурем.

Щоправда біля переважної більшості прізвищ фотографій, на жаль, не було.

Здавалося, ніби народ зібрався дивитися на якусь дивну сцену на морі, на горах.

А втім, Мальві не було так погано біля Юсуфа, як здавалося спочатку.

Лелека покружлявши опускається на граб.

Не піймавши не кажи що злодій

Кіт наближається до нас крадучись.

Вишні зацвівши в росах заплачуть.

Зігнув перехожих у другу мороз насупившись сердито.

Коні боязко косячись на батіг почовгали дворищем.

Стомившись од напливу вражень Шептало спинився.

До ставка городами вся наша братія бігла не чуючи ніг.

Чорні мурахи моторно досліджували зотліле лахміття, шукаючи , поживу.

Дівчинка не знала, що сталося зі звичайним малюнком, але їй так захотілося туди в ліс.

Міст просто поєднав два протилежні береги, творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.

Тут, виростаючи із зерна мрії висока дума, мов пшениця, зріє, тут слово "воля" гарт дає серцям.

Козак Бобренко на ім'я Григорій єдиний син достойної вдови.

У бабусиному саду дозрівають яблука соковиті вітаміни.

Весна дівчисько в ластовинні ще не ціловане в уста...

Час великий диригент перегортає ноти на пюпірті.

І полився спів наївний зворушливий з кришталевими трелями з переливами.

Молоде лице дівчини рум'яне усміхнене змагалося красою з квітками та стрічками.

Старий Чумак бронзовий і мускулястий дивився просто кожному в очі й усміхнувся.

Лукаш дуже молодий хлопець гарний чорнобривий стрункий в очах ще є щось дитяче.

Перед тим як сідати обідати, радимо обов'язково ретельно помити руки милом.

І хоча життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська.

Бери стільки, скільки можеш підняти, інакше надірвешся й утратиш усе, що маєш.

Незважаючи на те, що починалася буря, ми всією юрбою йшли до морського берега.

...забираючи із собою тепло.

...місяць вступає у свої права.

...вітерець гуляє, тиша настає.

...одягаючи небо в червоні шати.