Пунктуація складних речень

Я вірю в ті чари, я вірю в ту силу бо серцем їх почуваю.

Хоч, не рідний син Ярема, а щира дитина.

І слухайте ж щоб дітям розказати, щоб і діти знали.

Солодко слухати йому цю одвічну музику степу, що її ні на яких інших планетах не буде.

Здобути волю – то мій рай

Слова – полова, але огонь в одежі слова – безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея

Субота – не робота, і в неділю нема діла.

Сорочка й штанці латані-перелатані, а випрасувала їх мама – і наче знову нові

Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов.

Темніє схід а там на заході кривавий слід лишило сонце.

То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий ясною вільгістю оббризкавши цвітінь то сонце вигляне ласкаво-променисте

Знов яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив

Уночі спадали хмари куряви і затихав Путивль

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в'ються

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полн або кущиться пахучий чебрець

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку

Тепло було й вишні цвіли рясно

Заснули доли й полонина в тиші спить

Чи то мій сон чи просто магія чола

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало

В мене була лиш мати та був іще сивий дід.

Дідусь мов живий і здоровий і ніби немає війни.

Бур'ян глушив жоржини біля хати і в генах щось взялося за косу.

Знову нам з далини поїзди прокричать і простукають швидко колеса.

Мені снилося я мельник у старому млині.

Твердо переконаний мир у світі таки буде.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Бринять бджолині крила гудуть вулики в лозах.

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Мені здається твої очі в мою душу світять з вишини.

Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

Ще вчора тут було озеро сьогодні ж бачу пустку.

 Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка.

Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжнішав.

До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

Бувають дивні на землі діла: серед зими черешня зацвіла.

Не візьмешся за роботу: робота сама не зробиться.

Де б не бував ти у світі:в серці наш Київ завжди.

Такий наш Йосип, нема й не просить.