Пунктуаційна норма. Контрольна робота

Поезія Кобзаря це програма самовдосконалення національного будівництва.

Краса душі краса любові найвища на землі краса.

Для мене Тарас Шевченко не тільки великий поет великого народу а й символ України.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Час для роботи вже може й настав?

Наш тренер може перепливти Дніпро.

Чи може орел здійнятись над хмари?

Мріяти про велике може кожен.

Музиканти в смокінгах дами в бальних сукнях співаки в химерних уборах усі вітали ювіляра.

Камінці лежали на дні тихі гладенькі безсилі і покірно давали огортати себе рудою вовною водоростей.

Сучасну вишивку можна використовувати для прикрашання побутових речей серветок килимків сумок.

Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні роси юності спогадом п'ю.

Крім знання тут потрібна інтуїція дар передбачення.

Довго йшов додому перестрибуючи через калюжі і мріяв про майбутню поїздку.

Переляканий запорошений снігом мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Над берегом прослався густо засвічений ромашкою луг.

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Поза містом лежали Кримські гори, вкриті лісом.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

Важко кидати землю, не залишивши на ній ніякого доброго сліду. 

Англійці в розпачі кричать, - «Рятуй нас, милий Боже!» 

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» 

«Марино, Марино, гукав він, витріщившись у сволок очима, — кажеш, що пам’ятаєш давнє лихо?!» 

Мати благала Миколу «Сину, не зачіпай ти осавули».

«Бути хорошим гравером,– часом говорив Тарас — значить розповсюджувати прекрасне й повчальне в народі».

«Ох, голубе!– Лисиця застогнала— Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть».

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

А воно, могутнє світило, усе більше виповнювало собою світ.

Від квітів, особливо пальм й аспарагусів, одразу повіяло життям.

Виблискуючи проти молодого місяця мокрим днищем, серединою ріки повільно плив за течією перекинутий човен.

Зробивши діло, гуляй сміло.

Мандруючи горами, учнями було зібрано колекцію рослин.

І стане Україна, здолавши бурі злі, нам добрим раєм на землі.

Однорідні підмети

 Однорідні присудки

"Вкриті" - присудок, "повиті" - означення