Пунктуаційна норма (В1-19)БОРЖНИКИ

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.

До булави треба голови!, казали запорожці.

Ой казали, говорили по всім селі люди — «Та вже з того козаченька нічого не буде!»

«Опізнився, небораче, одказав земляк йому, хто кохав життя ледаче, непереливки тому».

«Дозвольте і мені, панове, річ держать!» — тут обізвалася Лисиця.

Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.

Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну».

«Ще б ми стільки прочитали, як ти, — докинула Василина і пояснила подрузі: — Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову — «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

«А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.

Ніколи не байдужий, я оплакував волю мого народу.       

Тихий сон стуляє вії, розігнавши давні мрії.

Нікого тут нема, крім мене й господині.

відокремлений додаток

відокремлена прикладка

відокремлена обставина

Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи мир і благодать.

Це був старий і кмітливий слюсар, майстер заводу.

Всупереч усякому сподіванню, бабуся подарувала мені кілька книг.

Близькій людині допомагай, не замислюючись.

Наївшись, хлопці полягали горілиць у траві, на зоряне небо задивилися.

Людина, живучи тільки сім'єю, на роботі може поводитися недбало.

Сидіти склавши руки.

Понеси мене на крилах радосте моя (В.Симоненко).

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок (П.Перебийніс).

 Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Пані Олено, скажіть, будь ласка, яке ваше ставлення до цього стереотипу?

О панно Інно, панно Інно! Я сам... Вікно. Сніги.

Благословенна будь, моя, незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе, я завжди добрішав...

Закони життя, моральний обов'язок, ось риси людського.

У 2012 році в мережу потрапило відео про знущання учнів, зі старенької вчительки Карен Клейн.

25-річний канадець, українського походження, Макс Сидоров запропонував зібрати кошти для відпочинку Клейн.

Йому вдалося зібрати 700 тисяч доларів, але старенька уклала їх у фонд боротьби з хуліганами.

Любов благодійність жертвування заступництво це філантропія.

Однією з найдавніших форм філантропії стало піклування про вбогих переважно при церквах і монастирях.

Громадські трапези будівництво храмів такі форми філантропії були популярні в Стародавній Греції.

Ми живемо у світі де кажуть що всього можна досягти за одну мить.

Відповідальність певна дія і це є безперечно.

На думку дослідників прийнято завжди зважати.

Якщо людина не працює три роки вона на думку психологів утрачає норми соціальної відповідальності.

Років із чотирьох у малюка потрібно формувати елементарні навички самообслуговування.

Старший дошкільний вік дуже вдалий час щоб почати навчати дитину правилам у родині.

Дитина в початковій школі вчиться самостійно організовувати особистий простір розміщуючи на свій розсуд іграшки.

Якщо підліток отримує від батьків кишенькові гроші то звичайно ж вчиться планувати свої витрати.

Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.

Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну».

«Ще б ми стільки прочитали, як ти, — докинула Василина і пояснила подрузі: — Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову — «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

«А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

Український письменник В. Винниченко якось сказав: “Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”.

“Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу”.

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: “Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше” і посміхніться”.

“Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом”.

“Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: “Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу”.

Назар знову відмовився забирати сестру з дитсадка, хоча мати вчергове просила про це.

Назар поскаржився, мовляв, пропустив багато репетицій, через те що мама постійно доручала йому забирати сестру з дитсадка.

Матері дуже не сподобалося те, що Назар відмовився забрати сестру з дитсадка.

Мати настійливо просила Назара забрати сестру з дитсадка, але він відмовився, бо пропустив багато репетицій.

Мама не вважає репетиції Назара важливою справою, тому просить його все-таки забрати сестру з дитсадка.

Марічка поскаржилася, мовляв, фарба в картриджі швидко закінчується через те, що тато постійно просить щось роздрукувати.

Татові не сподобалося, що через використаний картридж Марічка ніяк не може роздрукувати пакет потрібних документів.

Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Тато не вважає використаний картридж вагомою причиною, тому просить Марічку таки роздрукувати пакет документів.

Марічка знову відмовилася роздрукувати пакет документів, хоча тато емоційно вчергове нагадав про це

«Розумні люди говорять, бо їм є що сказати, – стверджував мудрець і додавав: – Дурні ж просто хочуть сказати хоч щось».

«Поки людина жива, вона не повинна втрачати надії», – говорив давньоримський філософ Сенека.

«Це ж хто сказав, що одна ластівка не робить весни!» – переможно вигукнув Таран.

Давньогрецький філософ Епікур казав: «Якщо до людини доля особливо прихильна, вона дає їй вірних друзів».

«Життя має вартість лише тоді, – говорив батько частенько – коли людина може допомагати іншим».

Микола впізнавав дівчину і не впізнавав, бо вона була не з їх села.

Обоє плакали у бур'яні: поет і його доля.

Схід уже червонів малиново, але навколо стояла пітьма.

В одну мить розсунувся простір - зорі стали ближче.

 Так тихо, так любо: так ніжно у полі.

Подивилась ясно: заспівали скрипки!

 Є в нашім місті вулиця: там птиці гнізда в’ють.

  Карпатське сонце в небо йде повільно: світліє тиша між дерев глибока.

1 - Г, 2 - А, 3 - В, 4 - Д

1 - Д, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

1 - Д, 2 - Г, 3 - А, 4 - Б

1 - В, 2 - А, 3 - Д, 4 - Б

1 - Д, 2 - Г, 3 - В, 4 - Б

Володько ступав повільно, легенько постогнуючи.

Мирон озирнувся довкола і пильно прислухався, напружуючи увагу.

Загони монголів, прямуючи назустріч війську противника, зупинилися на пологих пагорбах.

Стежка загубилася в житі, порісши травою.

Зібравшись на спортмайданчику, діти розпочали тренування.

Хвойні не скидають вбрання на зиму, тому що листочки-хвоїнки випаровують мало води.

День сонячний і прозорий, і хочеться, щоб йому не було краю.

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

У верховіттях вітер колобродить, сумує стежка дичками внатрус.

Тримаючи в руках серпа, на якому вогко зблискувало сонце, мати ступала біля струмка.