Пунктуаційна норма

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

Творчість завжди мрійна і тривожна (В.Симоненко)

Вагонь добрий слуга , але поганий хазяїн

Україно ! Ти моя молитва, ти моя розпука вікова (В.Симоненко)

Це місто прекрасне як усмішка долі.

Руки зробилися як лід.

Дівчина мов пісня.

Максим почервонів як рак.

Старі майстри- віртуози вони були схожі один на одного наче брати - близнюки

До південно-західної окраїни прилягає система гір відокремлених долиною.

За горами гори хмарою повиті засіяні горем кровію политі.

Душа це битий шлях на невідомих дійсності полях.

Оксана довго мовчала проте несподівано заговорила голосно, емоційно, переконливо.

Хоч сонце повільно котилося за обрій проте додому йти не хотілося.

Народу були зав'язані очі, а він проте мріяв про волю.

Людина я немолода проте як стверджують друзі досвідчена.

Нація це народ свідомий своєї історичної місії (А. Коваль ).

Ген килим витканий із птиць летить над полем ( Л. Костенко)

І приходять світанки щоденних турбот адвокати і несуть під пахвою тисячі різних справ.…

 Високі тополі утикані чорними воронячими гніздами тепер стояли білі обліплені снігом.

... різко загальмувала й спинилася.

... гуркіт луною покотився навколо.

... здіймаючи за собою куряву.

... розмальованого барвами літа.

Запізнившись на урок, учитель має дозволити вам зайти в клас.

Читаючи роман "Чорна рада" , відчуваєш, як події стають усе напруженішими.

Прочитавши книжку, мені сподобався образ головного героя.

Їдучи в столицю, Петрові було дуже радісно.

Розглянувши картину, в дітей виникло бажання відвідати ці місця.

Колишній замок видно був розкішний.

Видно місто, далі поле у моєму вікні.

Він, навіть, не помітив, як приїхали додому.

Там кажуть сонце спати лягає.

В народі , кажуть : два хитрих мудрого не переважать

А Менше вкусиш — більше ковтнеш. 

Б Дощ надворі — восени хліб у коморі. 

В А зійдеш на пагорб — перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої. 

Г Це ще не сльози — це квітуча вишенька. 

Верхи на тих возах примостилися високі халабуди, виплетені з лози, прикриті зверху лихою рядниною.

Сильна, вправна вона працювала завзято й самовіддано.

І наша земля, засніжена й біла, кличе в простори свої.

Тепло дихнула в лице чорна рілля, повна спокою й надії.

До своїх вчинків кожен ставиться як адвокат а до чужих як прокурор.

Шевченко як поет відомий усьому світові.

Ліс зустрів мене як друга тихим горлиць воркуванням.

В"єтнамцю як постійному мешканцю півдня особливо дошкуляла наша зима.

Лінивий мпить сидячи а робить лежачи .

Різдвяна ніч кована зорями стояла в степу пишна й красна.

Добу дощ ішов не вщухаючи.

Забуваючи зайве глибше пізнаєш необхідне.

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало так гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука, стука дятел-птах.

Хата, що стала для мене прихистком розміщувалася вище за інші.

Якщо молодший ні з чим не криється, старший не повинен дорікати.

Цілком у твоїх силах зробити, щоб світ довкола став трішки кращим.

З’являться нові машини, рушієм яких буде електромотор і водневе паливо.

З-за дерев, які оточували озеро, проблискувало світло.

У віконній рамі-графіка зимового саду. Тире в безсполучниковому реченні.

У віконній рамі -графіка зимового саду. Тире в неповному реченні.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою. Кома при відокремленій прикладці.

Незважаючи на погану погоду, біля театру панувало пожвавлення. Кома при відокремленому означенні.

Проміння блиснуло недалеко, за річкою. Кома при відокремленій уточнювальній обставині.

Як ми вже знаємо, по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці. Кома в складнопідрядному реченні.

Справа і зліва віяло свіжістю і ароматом.

І сміх і гріх на таке дивитись!

На верхівці стебла кульбаби красується схожа на кошик жовта квітка.

На верхівці стебла кульбаби красується жовта схожа на кошик квітка.

Високо серед неба стояв ясний блискучий повний місяць.

Родина слухала мене не перебиваючи.

Зберігшийся примірник підручника треба обов'язково передати в бібліотеку.

У країні активно почали відкриватися школи, лікарні, навчальні заклади, інститути.

Студенти, очікуючі початку занять, розійшлися по аудиторіях.

Усі працювали, не дивлячись на дощ.

А Гетьте думи ви хмари осінні!(Леся Українка)

Б Ви знаєте як сплять старі гаї? (П. Тичина)

В Чому уста твої німі? (І. Франко)

Г Ти не дивись що буде там чи забуття чи зрада…(Олександр Олесь)

А Залежать від одного слова у реченні.

Б Відповідають на одне питання.

В Однорідні члени речення та узагальнювальне слово виконують одну синтаксичну функцію.

Г  Однорідні члени речення обов’язково виражаються однією частиною мови.

А  Я маю великий, чорний, шкіряний портфель.

Б Споконвіку люди вважали землю матір’ю, яка завжди зігріє своєю ласкою, нагодує, підтримає і захистить у лиху годину (За Г. Тарасенко).

В День, і ніч стережуть, чекають слушної хвилини… (За С.Плачиндою).

Г  3 північного заходу повільно напливала широким півколом низька кучерява хмара (В.Бабляк).

А Довга біла шовкова сукня вже була готова до весілля.

Б Але явище вражало своєю первісністю і грандіозністю (За К. Скар’яновим).

В Вона кинулася в комірчину до скрині, і внесла цілу купу вишитих рушників (За І.Цюпою).

Г Лелеки щовесни прилітали, виводили діток, знову відлітали   (В. Земляк).

А Був гарний, літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом (За О. Довженком).

Б Засинаючи я ще чув, як увійшла мати, як укропом, соняшником і росою запахли її одіж і руки (За М. Стельмахом).

В Старезний, густий, предковічний ліс на Волині (Леся Українка).

Г Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле (За О. Гончаром).

А Спокійне слово, погляд, увага так полегшують і помагають жити! (За М.Вінграновським).

Б Усе, що оточує нас і біля нас тече і росте, літає і ходить, – вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі (За М. Вінграновським).

В Я рідне слово люблю і шаную не лише тому і не тільки через те, що давно вже працюю на письменницькій ниві (За А. Бортняком).

Г Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця…   (М. Коцюбинський)

«Нема України без верби і калини», - кажуть у народі.

   «Що се, що?, кричить Бертольдо. Гей, ловіть співця, в’яжіте!»

    «Оце завтра з Хведьком прийдемо сюди, - подумав Марко».

    Дідусь промовляє тихо, урочисто – «Щасливі діти, що народились у лагідний час, в безпечну годину!»

 «О, та ви стали справжніми гуцулами!, - казав старий Бойчук».

Лис Микита хвалився:" Я прийду в місто і вкраду курку".

" А хто живе в цьому будинку?"- поцікавився Тимко.

"Я встигаю, бо Демко допомагає",- сказала мати усміхаючись і гордо добавила- Весь у батька."

"Насуплю брови,- говорить зима,- і вітер з морозом повіє".

 На тротуарі лежало зелене листя берези, яке опало після грози.

    У бабусі я ходила на город, який був засаджений різними квітами.

   Учні з подивом розглядали книжки, які роздав учитель.

   На картині були яблука, які росли в маминому саду.

Щоб пізнати людину, потрібно її полюбити.

Там, де ти колись ішла, диво-стежка зацвіла.

"Роби добро, - мені казала мати. - і чисту совість не віддай за шмати".

Мені відкрилась істина печальна : життя зникає, як ріка Почайна.

Багато струмків народжується тут, високо в горах, де росами опалдають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Хоч навколо, за тином ліс жовтів і мінився осінніми фарбами, але хміль іще буйно зеленів.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

1

2

3

4

Намалюй мені ніч, коли падають зорі.

Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти.

Серце у тиші нічній спочива, як у колисці дитина.

Що більший самолюб і фарисей, то більше прагне шани від людей.

осінь видалася надзвичайно дощова.

адже осінь видалася надзвичайно дощова.

хоч осінь була не дуже дощова

бо майже тиждень дощило безперестанку

до лісу дістатся було надзвичайно важко

Хочеш від людей шаноби любов і гнів бери в путь.

Ударив грім зразу шкереберть пішло життя.

Не плюй у криницю пригодиться води напиться.

Як заздрю я тій білій хмаринці вона пливе у далечінь між подруг.

Іти йому з лісу не хочеться звик тут за літо.

Прийде ранок заспівають птахи.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Так виразно ввижається мені болючими безсонними ночами я жив колись в простому курені над озером з ясними берегами.

Він прокинувся й нащулив вуха у вогкому струмені вітру долинав сухий різкуватий звук.

Люби музику — вона облагороджує твої думки і почуття.

Красна пташка своїм пір’ям, а людина — знанням.

Що в пісні співається, те в житті збувається.

Голос у нього гучний і спочатку завжди впевнений.

Небо вночі чисте, і видно, як падають зорі.

"Мова - то серце народу;гине мова- гине й народ",- велику і сумну правду стверджував І Огієнко.

   «Що се, що?, кричить Бертольдо. Гей, ловіть співця, в’яжіте!»

    «Веди ж нас , Василю, до пана,- каже полковник Шрам.Де він? Чи в світлиці, чи на пасіці?"

    Дідусь промовляє тихо, урочисто – «Щасливі діти, що народились у лагідний час, в безпечну годину!»

 "Мамо... і затнувся , дивлячись на матір: - Дозвольте вас так називати, бо ви ж така ... як і моя мати"