Відокремлене означення (дієприкметниковий зворот)

Буде бите царями сіянеє жито!

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

 Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

 Ми нічого не знали про людей мобілізованих словом і правдою на виконання свого обов’язку перед далекими нащадками.

Ткану зорями хустинку ніч на тихе село одягла.

На високих гривах гір кругом зеленіє старий ліс як зелене море вкрите хвилями.

Парадні сходи обрамлені з обох боків казковими птахами хапають гострими

пазурами білі мармурові сходинки.

 На лаві сиділи діти захищені листям верби, від палючого сонця.

 І, очі омиті сльозами, тепер виглядають ясніше.

Повалені віроломом дерева захаращували путь.

 Збитий з ніг селянин, намагався відвернути обличчя.

Посередині чорніла яма обставлена очеретом.

 Дитина, заспокоєна співом матері заснула.

Пахло васильками, натиканими за сволок, і татарським зіллям, розкиданим на чисто вимитій підлозі.

 Поле, виоране хліборобами простяглося, до горизонта.

Налякані громом, курчата збилися докупи.

Туман, сполоханий сонцем, тікає за хату.

 Огірки, вкриті колючками, кололи делікатні руки хлопця. 

 Освітлений місяцем ,хлопець стояв з баяном у руках.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

 Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

 Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

 Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Птахи налякані пожежею кружляли над своїми гніздами.

Іноді зайде до них із півдня високий степовик попечений сонцем.

  Якимові ноги узуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг.

Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у степу хутірець.

Сказані батьками настанови забулися, щойно ти сів у літак .

Мова — це пісня душі покладена на слова. 

І заблищить той амулет строкатий у його вітрами пещеній руці! 

Довгі ряди грубо обтесаних каменів тяглися вздовж поля. 

Милують очі старанно оброблені поля.

Кошеня вмите сонячним промінням ніжно муркало хазяїну.

Омита дощем трава яскраво виблискувала на сонці.

Сонце натомлене за день лягло спочити.

Цвіте веселка овіяна вітром.

Стоять налиті сонцем дні.

Тиша оповила землю вкриту снігом.

Занурена у спогади дівчина сиділа біля вікна.

Картина намальована відомим художником привернула увагу відвідувачів найбільше.

Холодний дощ перемішаний з мокрим снігом, заступив ясні обрії.

Пісню, написану Андрієм Малишком, радо слухають і сьогодні.

Людина наділена співчуттям ніколи не пройде мимо горя.

 Вражають красою дерева оздоблені інеєм.

Оздоблені інеєм дерева вражають красою.

Взутий у гумові чоботи хлопчик скочив у воду.

Хлопчик взутий у гумові чоботи скочив у воду.

Земля здригалась, чекаючи дощу.

Ударяючись об паркани, вітер тоскно завивав.

Незабаром, швидко наближаючись, посунули важкі громаддя хмар.

Я ще ніколи не бачив стільки калини й оглядав прибиті морозом кетяги.

ходячий, звірячий, сплячий, співаючий

співаючий, граюча, посивілий, люблячий

написаною, мамою, розказаною, читаючий

ходячи, розповідаючи, співаючий, люблячий

Мені наснилася розкопана криниця.

У мріях обпалених вщент нічого не залишилось живого.

Яблука дозрілі тихо падали у росисту траву.

Ночей промайнулих вже не повернути.

На столі стояла, нещодавно поремонтована лампа.

Оточене густими кущами озеро, було не широке, а довге.

Підбита мисливцем, качка жалібно кричала.

Чашка, подарована мамою мені не сподобалась.

Попередниками кобзарів були музиканти зображені на фресках у Софії Київській (І.Шаров).

По застиглих від гірської прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани (Г.Хоткевич).

Біля хатини притулився зроблений із хворосту й обмазаний глиною сарайчик (О.Донченко).

На подзьобаному дощем піску залишилися відбитки його босих ніг (А.Шиян).

Троянда усміхається сонцю, шовковими пелюстками розгорнутими назустріч теплу й сонцю.

Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками, розгорнутими назустріч теплу, й сонцю.

Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками, розгорнутими назустріч теплу й сонцю.

Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками розгорнутими, назустріч теплу й сонцю.

Розірвана навпіл книга була мені потрібна.

Простелена на столі скатертина привертала до себе увагу дивним малюнком.

Засмаглий на сонці він стояв і думав над її словами.

Розбиті Сонею окуляри лежали на підлозі.

Вражають красою дерева оздоблені інеєм.

Дерева оздоблені інеєм вражають красою.

Оздоблені інеєм дерева вражають красою.

Красою вражають дерева оздоблені інеєм.

Захоплені грою глядачі не помічали нічого навколо.

Вони нічого навколо не помічали захоплені грою .

Нічого навколо не помічали глядачі захоплені грою.

Не помічали нічого навколо захоплені грою глядачі.

Вишита сорочка нагадувала Надії про її люблячу маму.

Утомлена  бабуся розповідала різні історії своїм онукам.

Слово передане від батька до сина  летітиме крізь бурі і дощі. 

Удалині бовваніє ліс оповитий морозяним серпанком.

Дрімають степові трави запорошені пилом.

Синіють покриті вічним снігом гори.

Душа освітлена любов’ю ніколи не черствіє.

Обважнілі від плоду сади стояли непорушно.

Народ відроджений у битвах піднявся із колін.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.

Непорушно стоять дерева рясно вкриті краплистою росою.

Залитий сонцем степ розкинувся перед нами.

Через вікно зазирнув клапоть неба присипаний срібним пилом.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев…

Теплом дихала настояна на травах та квітках земля.

Сірі хмари пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

У степу запахло розворушеною лемешами землею.

Яскраво зеленів облитий дощами озимий клин на пагорбах за містом.

Був сонячний день сповнений невгамовного пташиного щебетання.

Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море.

Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі.

Окутані садками та левадами біленькі хатки розбіглися по пагорбку.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском поодинокі пари. 

За лісом починалося село, розкидане по горах та глибоких ярах. 

Через усю Капітанку стеляться сукупні городи та левади, не огороджені, тинами.

А думи, в слово перелиті, і після тебе будуть жити.

 Думка погано висловлена, втрачає свою цінність.

Побілена матір’ю хата, запрошувала гостей.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

 Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Дні летять повні сонця й музики.

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

 глядачі

тренери

вони

футболісти

футболісти й тренери

… вражають красою дерева.

Дерева … вражають красою.

Красою вражають дерева… .

Вражають красою дерева … .

Вражають красою … дерева.