Пунктуаційна норма, повторення

перше

друге

третє

четверте

п’яте

перше

друге

третє

четверте

п’яте

перше

друге

третє

четверте

п’яте

 ...одні з найсильніших у Європі

 ...поступившись суперницям із Китаю

 ...зокрема допоміжний молодіжний склад

 ...наша гордість і слава

Напружена творча праця захоплювала митця стаючи для нього джерелом натхнення.

Усі учні класу працювали не покладаючи рук.

Мати сиділа замислившись.

Бійці йшли  замислившись.

 формується естетичний смак

запам'ятовується багато слів

велике значення має його зміст

зважайте на діалектизми й архаїзми

Ми не безліч стандартних я.

Усе геніальне у світі просте.

Запоріжжя козацька колиска

Дніпро оспіваний у фольклорі

 Вітерець дихнув польовими пахощами зігрітою травою чебрецем материнкою

Чарівний світ пливе переді мною сині води білі піски хати на високих берегах.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є мою любов живу.

Я маю великий, чорний, шкіряний портфель.

Споконвіку люди вважали землю матір’ю, яка завжди зігріє своєю ласкою, нагодує, підтримає і захистить у лиху годину 

День, і ніч стережуть, чекають слушної хвилини…

3 північного заходу повільно напливала широким півколом низька, кучерява хмара

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять. 

Той що занепав духом уже не страждає.

Трапиться слово зрадливе геть його сину гони!

Не забувай добре ім'я цінніше за найбільше багатство.

В голосі вартового бринять людяні нотки теплі співчутливі.

Мабуть не минула для нього безкарно ота взята без дозволу яхта.

Все небо здавалось здригається спалахами світла голубого нетутешнього

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір. 

Ще мить тому і земля, і небо, й гори були сірими, неначе вкриті шаром попелу.

Похмуро поглядаючи в мій бік, хлопець смикнув із землі листок подорожника, засунув до рота, і почав жувати. 

Потім один по одному до тебе підходять дітлахи, підлітки, юнаки і дорослі, щоби з тобою сфотографуватися.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом, розквітлі акації.

Попереду й позаду ліворуч та праворуч, скрізь, куди не глянь, простяглися безмежні простори незайманих дюн.

Будьте чуйними, дорогенькі сини мої, один до одного і до навколишніх.

О хмарко грайлива, яка ти щаслива!

Книги — морська глибина.

Ніжність, наприклад, описати математично неможливо.

Я люблю чесність, справедливість, відповідальність.

Зоре моя вечірняя зійди над горою поговорим тихесенько в неволі з тобою

Русявая дай води напиться

Встає Кобзарева зоря над тобою моя Україно

Червона калино чого в

лузі гнешся

Рідний батько — це найвища святиня у світі. 

Будеш сіяти з сумом — вродить печаль.

"Ніщо так не красить людину, як натхнення," - подумала Ярослава.

Луки, гори, пишні сади — все зелене і принишкле.

Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

Край шляху, у долинці, догорає вогнище

А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

коми 1, 2 – при вставному слові

кома 3 – перед підрядною частиною складного речення

двокрапка 4 – між частинами складного речення, що поєднані безсполучниковим зв’язком

тире 5 – на місці пропущеного члена речення

кома 6 – при однорідних членах речення

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

В гарячий літній день ліс на сяє а в долинах чорніє.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

Явори й долини залила імла І несміливі й кволі встали зорі.

Я кличу сонце І припале сріблястим порохом з долин воно пливе.

Нависло хмар глухе склепіння І шурхаючи крилами об них летять чайки.

Тихий сон стуляє вії розігнавши давні мрії І втопивши їх в журбі.

Сивим туманом оповило велетні-дерева І навіває сум така картина.

На березі річки стояли припнуті човни, рибалки й дітлахи.

Ми з друзями їли та насолоджувалися ягодами лісової малини.

Остап, підійшовши до села, почув ґелґотання гусей та стріхи хат.

Дрібні краплі дощу билися об шибку й повільно стікали донизу.

На території парку не можна розпалювати багаття й викидати сміття.

У музеї просимо залишити зайві речі в гардеробі й одягнути чохли на взуття.

У громадському транспорті не притуляйтеся до дверей і тримайтеся за поручні.

На стоянці дозволено паркувати автівки й залишати скутери й велосипеди.

У супермаркеті суворо заборонено саджати й катати дітей у візках для покупок.

Сніжинки з інеєм ще більше закрутилися, стовпом здіймаючись угору.

Сидячи на березі річки, милуюся її повільною течією.

Готуючись до екзаменів, студенти відвідують наукові бібліотеки.

Милуючись лісовими краєвидами з вікна вагона, у мене виникали спогади дитинства.

За таких обставин не будемо сидіти склавши руки.

Людмила як піаністка стала акомпанувати братові-скрипалю.

Рильський як перекладач багато зробив для розвитку нашої літератури.

Венера як правдива мати для сина рада все оддати.

Розглянемо вашу заяву як згоду на продовження контракту.

Як сестра Світлана завжди мені допомагає в тяжкі хвилини.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте.

щоб “побачити” його інтелектуальний рівень.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

бо саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.