Складне речення з різними видами зв'язку

одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднуються з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником

наявний лише один головний член

прості речення об'єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників чи сполучних слів

Повітря - тихий мед гаї - барвисті плями.

Сивіє сіно у валках,схилили голови ромени.

Дивлюся я - вона вже їсть мене очима;чую я - вже й злість мене бере.

Здалось на мить :пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

І диво дивне сталося з ним совість заговорила.

Одночасність подій

Часова послідовність

Протиставлення

Причинові

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне кілок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка)

І диво дивне сталося з ним совість заговорила(А. Іщук).

...і злива перетворилася в мокрий сніг

...і надовго замкнув людей по хатах

...закувавши в кригу все живе

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Я знаю мова мамина свята.

Ще сонячні промені сплять - досвітні огні вже горять.

Наснився мені чудернацький базар - під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі.

Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо - дощик уїдливий, дощик осінній сіється, наче крізь сито.

Малі озера блискають незлісно - колише хмара втомлені громи.

Бачу здалеку - хвиля іскриста грає вільно по синьому морі.

Пан гуляв у себе в замку - у ярмі стогнали люди. 

Минають дні - минає літо: настала осінь

Мир у світі таки буде - його хочуть усі люди. 

Згадую дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки.

Не навчив батько не навчить і дядько.

Гроза буде хмара аж на землю лягає.

Вітер війнув листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло.

Сашко навшпиньках зайшов у свою кімнату, хутко ліг, заплющив очі: у синьому океані біля його хати повз грушу пропливали білі айсберги (М. Вінграновський).

Глибоке зоряне небо; місяць-князь високо стоїть на ясній оболоні й блідне перед наступаючим ранком; східний край неба вже побілів і пройнявся рожевим серпанком (М. Старицький).

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині (В. Сосюра).

Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонця намріяла, душа причастилася крутості трав — добридень я світу сказав (П. Тичина).

В неї запаморочилась голова; вона крикнула і трохи не впала на місці (І. Нечуй-Левицький).

Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло (І. Нечуй-Левицький).

У степу було тихо: блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина (Гр. Тютюнник).

Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети, перегукувалися дударі-стрілочники, сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів... (Гр. Тютюнник).

З тихим плескотом на берег рине хвилечка перлиста править хтось малим човенцем (Леся Українка).

Защебетав соловейко пішла луна гаєм. (Т. Шевченко)

В час гарячий полудневий виглядаю у віконце ясне море ясні хмарки ясне небо ясне сонце. (Леся Українка)

Шумить Дніпро чорніють кручі в граніт холодний б'є прибій (В. Сосюра).