пунктуаційна помилка

перше

друге

третє

четверте

п'яте

першому

другому

третьому

четвертому

п'ятому

«Нема України без верби і калини», - кажуть у народі.

   «Що се, що?, кричить Бертольдо. Гей, ловіть співця, в’яжіте!»

    «Оце завтра з Хведьком прийдемо сюди, - подумав Марко».

    Дідусь промовляє тихо, урочисто – «Щасливі діти, що народились у лагідний час, в безпечну годину!»

 «О, та ви стали справжніми гуцулами!, - казав старий Бойчук».

Лис Микита хвалився:" Я прийду в місто і вкраду курку".

" А хто живе в цьому будинку?"- поцікавився Тимко.

"Я встигаю, бо Демко допомагає",- сказала мати усміхаючись і гордо добавила- Весь у батька."

"Насуплю брови,- говорить зима,- і вітер з морозом повіє".

Двічі по два чотири.

Мої слова не зброя а ридання. 

Душа моя пустка холодна й німа.

Ці квіти спогади про світлі дні.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

1А 2Б 3В 4Г

1Д 2Б 3А 4В

1Б 2Г 3Д 4В

1Б 2Г 3В 4Д

Щоб пізнати людину, потрібно її полюбити.

Там, де ти колись ішла, диво-стежка зацвіла.

"Роби добро, - мені казала мати. - і чисту совість не віддай за шмати".

Мені відкрилась істина печальна : життя зникає, як ріка Почайна.

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало так гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука, стука дятел-птах.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! здрастуй, свіжосте нив!

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову нашого народу.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці!

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Дисциплінований він завжди гаряче виступав проти порушників порядку.

До південно-західної окраїни прилягає система гір відокремлених долиною.

За горами гори хмарою повиті засіяні горем кровію политі.

На запорошених снігом вулицях ясраво виблискували вечірні вогні.

Оксана довго мовчала проте несподівано заговорила голосно, емоційно, переконливо.

Хоч сонце повільно котилося за обрій проте додому йти не хотілося.

Народу були зав'язані очі, а він проте мріяв про волю.

Людина я немолода проте як стверджують друзі досвідчена.

Через годину ми досягли вершини гори вкритої осиками.

Чіпка йде збоку отари похнюпивши голову.

Співає легко посміхаючись п’ятий Запорожець Трохим…

 Високі тополі утикані чорними воронячими гніздами тепер стояли білі обліплені снігом.

А Сашко навшпиньках зайшов у свою кімнату, хутко ліг, заплющив очі: у синьому океані біля його хати повз грушу пропливали білі айсберги.

Б Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

В Берег наближався, ліс виростав, і намети в затінку дерев збільшувалися.

Г Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонця намріяла, душа причастилася крутості трав — добридень я світу сказав.

... різко загальмувала й спинилася.

... гуркіт луною покотився навколо.

... здіймаючи за собою куряву.

... розмальованого барвами літа.

Запізнившись на урок, учитель має дозволити вам зайти в клас.

Читаючи роман "Чорна рада" , відчуваєш, як події стають усе напруженішими.

Прочитавши книжку, мені сподобався образ головного героя.

Їдучи в столицю, Петрові було дуже радісно.

Розглянувши картину, в дітей виникло бажання відвідати ці місця.

Колишній замок видно був розкішний.

Видно місто, далі поле у моєму вікні.

Він, навіть, не помітив, як приїхали додому.

Там кажуть сонце спати лягає.

Там, кажуть, усю правду.

[ ] , [ ] одночасність

[ ] : [висновок].

[умова]- [ ]

[ ] : [ причина ]

та ген під небом зеленів місточок.

душі було незатишно й самотньо.

дарма що сонце хмари розігнало.

немов у дитинство кликало мене.

...значить прийшов травень.

...викидає брость яблуня.

...цвіт вишні вже опадає.

...розносяться його пахощі.

Сріблиться павутинка на луках укладені трави в копиці.

Ходити по колу і знати ніколи з орбіти зійти не дано.

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять.

Ще свічка наша не згоріла ще наша молодість при нас.

двокрапку

тире

кому

крапку з комою

[ ] : [ ].

[ ] - [ ].

[ ] , [ ].

[ ] ; [ ].

Підіймаю в осіннє небо очі і бачу летять журавлині ключі.

Світили зорі з вишини вбрання ритмічно шелестіло.

Чайка сіла на воду чекай доброї погоди.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні й розкидає кругом.