Речення.

Колись і оселився тут козацький сотник Степан Черес, щоб відпочити від військових баталій.

Ранок туманним світлом пробивався крізь вузьке, затінене зовні виноградом, віконце.

Івась дивився на чудернацькі вправи, роззявивши рота від захоплення

Найменше він хотів, щоб його хтось побачив, тому сховався за куренем.

Китаєць кинув торбинку з грішми торговцю, узяв хлопця за руку і швидко покрокував з базару.

Залишимо відпочивати нещасного хлопця у його хазяїна і дізнаємося, що сталося з Юрком

Окрім того, обабіч чатували здорові, наче бики, турецькі воїни.

Юрась не плакав, співчував людям, стражданням яких, здавалося, не було кінця.

Горбочок свіжої землі розрили і побачили тіла двох розбійників.

Що, козаки, тяжко на душі?

Порубаю клятих…

Ніч тимчасово відігнала страшні спогади, але ранок ще більше загострив їх.

Іван з цікавістю дивився, як селяни молотять зерно ціпами.

Ведмедівку обминули, про всяк випадок.

Їхали недовго і побачили село, на околиці якого селяни молотили жито.

Гайдук упав коневі на гриву, і злякана тварина понесла його куди очі бачать.

Священник ступав, немов сліпий, з розпростертими руками.

Галаган, кивнувши побратимам, побіг надвір, надягаючи шапку.

Давнє місто Кафа уславилося на весь світ тим, що в ньому сходилось багато торговельних шляхів…

Івась бачив себе уві сні шестирічним хлопчаком, який зі зграйкою однолітків купався в швидкоплинній річці.

Хата палала, як смолоскип, однак шлях вогню до сусідніх будівель вдалося перепинити.

Івась згадав, що матері у нього більше немає, що доля брата невідома…

То були часи, коли ведмеді справді водилися в темних лісах Черкащини. 

Хлопець знепритомнів, а татарин діловито зв’язав йому руки мотузкою та кинув, мов мішок, на коня.

Якби не спогади про нещодавні події, що різали серце ножем,  можна було б стверджувати, що до Івася завітало щастя.

Весь вигляд купця свідчив про його шляхетне походження, хоча сам він був сердитий та незадоволений.

Тільки-но сонце пофарбувало дзвіницю церкви у рожеве, Іван вийшов надвір.

Нарешті вогонь згас, і лише білувато куріло зі стріхи.

Через роки з'явилися інші хатки, хутір розрісся у невелике село.

Івась згадав події минулого дня, і на очі знову навернулися сльози. 

 Хлопці відчували у серці холодок: ніхто не знав, що підготувала для них доля. 

Знатний юнак був не хто інший, як Чжу Юцзянь - принц, старший син імператора Китаю.

Бродили вони неполохані, бо негусто стояли поселення людські.

Хлопець зрозумів, що бачить фрагменти бойового мистецтва ефектного і захоплюючого

Іспанця ще долали сумніви, аж раптом китаєць ступив наперед і сказав, що купує хлопця за цю ціну.

Нарешті китаєць побачив захоплений погляд хлопця і, стримано усміхнувшись, наблизився до Івася.

Коли вбили батька, було трохи інакше; налетіли татари, і батько з косою пішов захищати свою сім'ю.

Старі люди розказують, що колись у передвесняну днину прибився до хутора ведмідь – прокинувся раніше, ніж звичайно.